Одеська пошта багата трудовими династіями, які становлять золотий фонд і опору будь-якого підприємства, є показником його стабільності.
Понад 100 років віддала пошті родина Мельниченків-Гуртовенків з Любашівки. Голова профкому центру поштового зв’язку (ЦПЗ) № 2, оператор Тетяна Мельниченко добре пам’ятає, як пишалася її тітка Віра Антонівна Гуртовенко тим, що вона в Любашівському вузлі зв’язку була першим дипломованим фахівцем. Працювала техніком, інженером. Після 40 років трудової діяльності на пошті на пенсію пішла з посади начальника районного вузла зв’язку. Мати у Тетяни була листоношею. Водієм на пошті працює її чоловік, тут же трудилися їхні син, дядько.
…В інженера відділу маркетингу та продажу послуг Ольги Ковальової та її сестри оператора поштового зв’язку Тетяни (Поштамт – ЦПЗ № 1) на пошті працювала бабуся, а потім її естафету підхопила мати. У цілому Ковальови пропрацювали на підприємстві 67 років.
…Вечорами, коли сім’я Дучевих збирається вдома, неодмінно заходить мова про пошту. Обговорюють новини підприємства. І це не дивно. Троє представниць родини працюють на одеському Поштамті – ЦПЗ № 1.
Сестри Олена і Марина народилися в часи змін, коли незалежна держава Україна тільки ставала на ноги. Навіть багато хто із дорослих втратив тоді життєві орієнтири.
– У той непростий час, – згадує старша сестра Олена, – зі мною поруч завжди була мама. Справжній взірець людської мудрості, добра і спокою. Я назавжди вдячна мамі за те, що на самому початку мого життєвого шляху вона ненав’язливо, з любов’ю, допомогла мені розібратися, куди йти, до чого прагнути, як будувати своє життя. Сьогодні Олена Рожицька – інженер відділу кадрів Поштамту – ЦПЗ № 1. Її мама Галина Миколаївна пішла на пенсію з посади сортувальниці цеху обробки письмової кореспонденції. Зараз на цій же посаді працює сестра Марина.
…В Одеській дирекції добре відома і шанована династія Максименків. Понад 80 років родина віддала пошті. Її глава Олена Станіславівна пропрацювала на Одеському поштамті 46 років.
Доля жінки – не з легких. Виросла без батька. Роки дитинства і юності випали на важкий повоєнний час. Довелося пережити і голод, і злидні. Вона й по сьогодні пам’ятає смак кукурудзяних коржів. Спасибі братові, змайстрував ручний млин. Дуже виручав, адже 200 грамів чорного хліба, які видавали за картками, явно не вистачало… Однак про ті роки Олена Станіславівна згадує з добрими іскорками в очах. Можливо, даються взнаки ностальгічні мотиви… Адже яка не важка, та все ж юність. А може, справа в характері, основна риса якого – оптимізм.
Вибір професії для Олени Максименко був усвідомленим. У перший же день після шкільного випускного мама відвела Олену на головпоштамт. Прийняли відразу. Поставили на видачу посилок, цінних бандеролей, рекомендованих листів. Потім назви посад змінювалися. Незмінним залишалося місце роботи – Одеський поштамт. Трудова книжка Максименко мережена записами заохочень, серед яких знаки: «Відмінник соціалістичного змагання», Почесні грамоти, подяки, цінні подарунки та грошові премії, звання «Ударник п’ятирічки», медаль «Ветеран праці». За ними – роки напруженої праці.
Олена Станіславівна вважає, що доля була до неї прихильною. Вона подарувала їй гарну роботу, двох чудових доньок, двох онучок.
– Знаєте, – каже співрозмовниця, – я – щаслива людина, адже щастя – не в матеріальних благах. Щастя – у щирій і безкорисливій любові, в радості від того, що ти потрібен іншим людям, своїм дітям, онукам, родичам…
Доньки її виросли на пошті... І це визначило їх долю також. Знали дівчата, як розкладати посилки, листи, де місце бандеролей. Вони часто допомагали матері... Головпоштамт став у дитинстві їхнім другим домом.
Тобто, основна глава їхньої трудової біографії писалася на пошті. Старша дочка О.С. Максименко – Ольга Петрівна Арабаджи – прийшла працювати на пошту в січні 2004 року оператором до відділу комунальних платежів. Потім була інженером відділу маркетингу. Ази цієї діяльності пізнавала на практиці. У найкритичніших ситуаціях залишалася спокійною. І цей спокій передавався підлеглим. А за тим крилася гаряча душа, не байдужа до колег, іміджу рідного підприємства. Товариші по роботі відзначають її виняткову працелюбність, високий професіоналізм. До неї завжди можна звернутися по допомогу – не відмовить.
Їй довелося займатися впровадженням найновіших технологій, яких потребувала пошта. Зокрема, саме з нею пов’язане становлення служби кур’єрської доставки. За її безпосередньої участі впроваджувалися послуги з оформлення банківських кредитів і депозитів, просування електронного квитка, створення єдиного вікна з надання адміністративних послуг та багато іншого.
Працьовитість і професіоналізм О.П. Арабаджи не залишилися непоміченими. У 2011 році Ольга Петрівна була заохочена Подякою керівника Генеральної дирекції УДППЗ «Укрпошта» за особливий внесок у справу підвищення якості обслуговування населення. З січня 2013 року Ольга Петрівна очолила відділ продажу фінансових послуг.
Схожа доля і її сестри – Надії Максименко. Свій трудовий шлях починала з прибиральниці виробничих приміщень, паралельно – вчилася в інституті. Після невдалих спроб знайти роботу за інститутським дипломом знову працевлаштувалася на пошту. В 2003 році вона обійняла посаду оператора відділу комунальних платежів. Невдовзі перейшла до відділу маркетингу Головпоштамту. Відділ тільки-но створювався, і багато хто боявся нововведень. Але не Надія. Її діяльна натура прагнула змін. Вона організовує різні громадські заходи та акції, конкурси епістолярного жанру, дитячі ранки, дні передплатника, дні відкритих дверей, втілює в життя проект «Власна марка» та інші.
Після декретної відпустки знову вийшла на роботу. Нині трудиться провідним інженером відділу взаємодії з корпоративними клієнтами. І також сумлінно і відповідально, як її мама.
