Життя іноді робить такі повороти, які змінюють його кардинально. Як це й відбулося з Тетяною Михайлівною Романовою – нині Задунаївським сільським головою.
Хіба могла вона подумати, що будучи загалом міською людиною (із Задунаївки виїхала 15-річною дівчинкою), через багато років повернеться до рідного села, помінявши всі блага успішного міського життя на його невпорядкованість? Але це був рідний край. Тут поховані її батьки, про яких вона завжди пам’ятає і яких шанує.
Батько Михайло Михайлович Ташев – болгарин, ріс і виховувався в культурній, освіченій родині. Дідусь Петро Миколайович Ташев воював у першу світову війну, працював сільським вчителем, головою колгоспу, головою сільської ради. Дуже гідна людина. Це йому зобов’язана Задунаївка тим, що в голодні роки Петро Миколайович не побоявся протистояти владі, і не здав увесь хліб селян, а залишив частину їм. Тому наслідки голоду для задунаївців не були настільки жахливими, як в інших селах.
Досі в рідному домі збережено повне зібрання енциклопедій 1897 року, дореволюційні видання Шекспіра, Гоголя, Лєскова. Про матір Тетяни Михайлівни – веселу, товариську українку родом із Чернігівської області Валентину Григорівну Скляр і сьогодні в Задунаївці згадують із великою вдячністю. Понад 35 років пропрацювала вона тут акушеркою, приїхавши за направленням. Не було в селі дому, який би вона не відвідала, вірою і правдою служачи людям. Бо рухала нею безмежна до них любов. Задунаївці кажуть, що такі люди – від Бога.
Непросто було Тетяні Михайлівні, обраною сільським головою, починати цю нову для неї справу. Вона дуже вдячна за розуміння своїй працездатній команді – секретарю сільради Володимиру Васильовичу Нєнову, бухгалтерці Надії Євгенівні Міговій, начальниці військово-облікового столу Валентині Василівні Нєновій, землевпорядниці Вікторії Степанівні Михайловій, рахівниці-касирці Валентині Іванівні Нєновій, водію Івану Петровичу Даневу.
За два роки під керівництвом Тетяни Михайлівни виконано значний обсяг запланованого громадою в межах проекту «Народний бюджет». Провели 5 км водогінної мережі на двох вулицях та відремонтували чинну. Упорядкували стадіон. У дитячому садку відремонтували дах і придбали нову побутову техніку, у робочий стан привели опалювальну систему.
Але Тетяну Михайлівну дуже турбує, що молодь полишає село. Тому багато чого хочеться сільському голові зробити, щоб переломити цю ситуацію. Тетяна Михайлівна вірить, що дружній, цілеспрямованій громаді чудового, із цікавою історією села, у якому жив колись і працював болгарський революціонер Христо Ботев, це цілком вдасться.
