Житель Полянецького Анатолій Ткачук давно вже не уявляє свого життя без рукоділля. Бувши після операції в обласній лікарні, побачив, як один із хворих, аби якось себе розважити, робив усілякі цікаві штуки з вітальних листівок. Закортіло й собі спробувати.
– Спочатку робив вази. Згодом у моїй колекції з’явилися й різноманітні скриньки, для міцності яких почав використовувати висвітлену рентгенівську плівку та фольгу, – згадує Анатолій.
Діти й дружина підтримали захоплення, навіть почали допомагати. Оригінальні вазочки та скриньки з веселими малюнками дуже сподобалися і друзям, знайомим, односельцям. Привернули до себе увагу й оригінальні рамочки для фотознімків. Деякі роботи навіть виготовляв на замовлення.
Спробував працювати і з іншими матеріалами, зокрема зі стержнями сорго. Найулюбленіша композиція – макет українського подвір’я.
– Ідею підказав син. В уяві ще крутився проект будинку, а руки вже працювали. Стержень до стержня пришивав старанно нитками, а коли хата була готова, покрив усе лаком. За якийсь час вирішив, що треба ще й подвір’я. Вийшло все, як справжнє, тільки в мініатюрі, – із задоволенням розповідає майстер.
Макет неодноразово красувався на конкурсах і виставках. А загалом це експонат сільського музею.
Має народний умілець і задуми на майбутнє: зі стержнів сорго планує виготовити ще й макет церкви.
– Коли починаю робити ту чи іншу річ, вся увага – в роботі. Забуваються буденні клопоти. Це свого роду відпочинок, адже все виконую, як підказує фантазія, – так підсумував нашу розмову Анатолій.
