Півтора століття тому – 17 травня 1863 року – в Одесі відбулася урочиста церемонія освячення початку будівництва першої на Україні залізниці від Одеси до Балти довжиною 213 км. Перший потяг нею (не менш помпезно) пустили у грудні 1865 року. Згодом залізнична колія пролягла від Балти до Ольвіополя (нині м. Первомайськ Миколаївської області). У 1868 році на цьому відтинку залізниці запрацювала станція Любашівка, де була споруджена грандіозна триповерхова будівля вокзалу, яка й дотепер залишається найвищою спорудою (якщо не враховувати елеватор) у селищі і вражає своєю монументальністю.
На першому поверсі станції Любашівка, як і колись, розміщені станційні приміщення, а на 2-му і 3-му поверхах ще донедавна мешкали робітники залізниці. Один з кабінетів займає начальниця станції Таїсія Затхей. Жінка 38 років служить на Одеській залізниці, протягом 14 літ очолює трудовий колектив залізничної станції Любашівка – 58 досвідчених професіоналів. За рейтингом виконання виробничих завдань любашівські залізничники займають, як мовиться, «золоту середину». Так, за неповний рік зі станції відправлено 1800 вагонів із зерном і металобрухтом, прийнято 1620 вагонів з вугіллям, мінеральними добривами та іншими вантажами. З успіхом виконується стратегічне завдання – вивезення з Одещини на утилізацію компонента ракетного палива – меланжу, що зберігається під Любашівкою на території військової частини. 21480 пасажирів скористалися послугами квиткової каси на суму близько 675 тисяч гривень. За статистичними даними стоїть добросовісна праця кожного любашівського залізничника, який забезпечує ефективне і безперебійне функціонування ввіреного транспортного коридору. В числі кращих Таїсія Петрівна відзначила бригадира І бригади путівників Руслана Вялова, монтера колії Миколу Сєрова, енергетика Віталія Усатенка, зв’язківців Анатолія Пийводу і Григорія Буряка, квиткових касирів Любов Заплітну і Тетяну Пийводу, комерційних агентів Валентину Рекечинську і Тетяну Унтілову. Прекрасно справляються з обов’язками чергового по станції молоді фахівці Надія Кушнерик і Михайло Зорівчак. Принагідно слід додати, що 25-річний спеціаліст змінив на цьому посту свого батька – Михайла Михайловича, який нині обіймає посаду ревізора з безпеки залізничного і дорожнього руху Первомайської дільниці.
Попри свій поважний вік, пам’ятник архітектури ХІХ століття – станція Любашівка перебуває у прекрасному, можна сказати, бездоганному стані. Будівля знаменита й тим, що в середині 80-х років XIX століття в одній з квартир мешкав разом з родиною майбутній артист Державного академічного Малого театру і кіноактор Степан Кузнєцов. Його батько, Леонід Карпович, орендував станційний буфет, а син допомагав йому годувати пасажирів. Під час громадянської війни тут точилися бої між бронепотягами денікінців, махновців, петлюрівців та більшовиків. А в перші місяці Великої Вітчизняної війни станція інтенсивно бомбардувалась, та, на щастя, жоден снаряд чи авіабомба не завдали споруді відчутної шкоди.
У 2000 році, після капітального ремонту, вокзал набув вишуканого вигляду, а цьогоріч оновлено і внутрішні приміщення. Будівля, за задумом архітектора, убезпечена від вібрації курсуючих багатовантажних ешелонів та пасажирських потягів. За 145 років існування вона не має на своїх стінах жодної тріщинки і ще довго служитиме людям.
