На початку жовтня в одному з селищ Одеської області учень
11 класу наклав на себе руки. Тіло 15-річного сина знайшла його матір. Слідча група з’ясовує причини, що штовхнули підлітка до скоєння суїциду.
Вжити пігулки, затягнути зашморг, зістрибнути з висоти – ці словосполучення чітко візуалізують процес. Перша секунда – визволення від усіх, що принижують, ображають своєю байдужістю, і від себе, що не впорався із зовнішнім натиском.
Про те, скільки їх серед нас, – втомлених, вразливих підлітків, що зросли в благополучних і не дуже родинах, готових звести рахунки з життям, розповідає професор кафедри клінічної психології ОНУ ім. І.І. Мечникова, доктор медичних наук Всеволод Анатолійович Розанов. Учений не перший рік займається проблемою ризикованої поведінки підлітків.
– В Україні, – говорить Всеволод Анатолійович, – не проводилися масштабні наукові дослідження з оцінки рівня підліткової тривожності, агресії та суїцидальних настроїв. Оцінити динаміку таких показників неможливо за короткий час. Ми скористалися багаторічними спостереженнями колег зі США та країн Європи. Зіставляючи дані 50-х, 70-х і 90-х років, можна впевнено сказати, що навіть у благополучних країнах міняються особистісні характеристики дітей і підлітків. Наростає нейротизм (негативна емоційність) – прояв депресії й тривоги. В останні роки збільшується кількість суїцидів.
Характерною рисою нашого часу, на відміну від радянської епохи, стала змагальність. Серед дорослих – у фінансовій сфері, у дітей – в освітній. І ті, й інші бояться зажити слави невдах у процесі гонитви за успіхом, віддаляючись одне від одного.
Зараз молоді дуже важко, – веде далі Всеволод Анатолійович. – З одного боку, вони знають, що для досягнення успіху потрібно бути розумнішими та прудкішими за інших. З іншого, – зазнають великих інформаційних і психологічних перевантажень у школі та вдома. Доступність інформації, особливо негативної, стала бичем сучасності.
У бесіді з психологами підлітки говорять про брак сну та хронічну втому. На періодичне безсоння скаржаться 57% опитаних, у 10% безсоння набуло хронічного характеру. На запитання: «Чи відчували ви за останні два тижні, що не можете впоратися зі своїми проблемами?» – відповідь: «Не більше, ніж звичайно» дали 87%; «Набагато більше звичайного» – 12%. Втому вранці відчувають 50% дітей. У 68% опитаних дітей не помічено проявів депресії. Інші – не так стійкі.
– У підліткових суїцидальних механізмах, – веде далі В. Розанов, – не можна знайти загальної риси, кожен випадок індивідуальний. Результати спостережень в одеських школах показали, що в середньому два-три підлітки з одного класу бодай раз замислювалися про суїцид. Завдання психологів – виявляти дітей із прихованими ознаками близької кризи й допомагати їм. Проводити бесіди й давати зрозуміти, що їхня проблема когось цікавить, і вона розв’язана. За однією з методик, підлітки самі мають спостерігати за своїм оточенням і, розпізнавши у однолітків ризиковану поведінку, повідомити психологу. Це не вважається зрадою. Навпаки, розцінюється як допомога однокласникові, що перебуває в біді.
В Одесі випадки підліткового суїциду поодинокі. Але за останні 10 років спостерігається зростання кількості «втікачів». Небезпечні категорії – 12-13 і 15-16 років. Починаючи з 11-12 років, кількість самоушкоджень і отруєнь дуже зростає й сягає піку на 18-19 років. Офіційні дані про кількість тих, що скоїли спробу суїциду, може надати служба «швидкої допомоги». За неофіційним даними, таких випадків у три-чотири рази більше.
– Журналістам, – говорить В. Розанов, – у висвітленні підліткових проблем, особливо самогубств, слід уникати прямих формулювань. Кричущим статтівським заголовкам і різким телесюжетам не мусить бути місця в арсеналі професіонала, який має загальнолюдські уявлення про добро та зло. Про драконів, як то кажуть, ані слова.
Одним із чинників, що провокують суїцид, є насильство в родині. Але це лише вершина айсберга. Найнебезпечнішим явищем стала неучасть батьків у вихованні дитини. Психологи, працівники соціальних служб і міліціонери, що розслідували кримінальні справи стосовно дітей, в один голос заявляють, що самоусунення дорослих від виховання дітей подібне до насильницьких дій. «Я не маю часу на тебе. Вирішуй усе сам (сама)» – ляпас душі підлітка. Той самий випадок, коли мовчазна байдужість небезпечніша за гучні скандали.
Як уже мовилося, Україна поки що не провадить серйозних досліджень суїцидальних тенденцій серед підлітків. Відомо, що проблема є. Але що з нею робити? Ситуація нагадує внутрішньосімейне ігнорування. «Якщо не знаєш, що робити далі – роби крок уперед», – говорить вислів древніх. Але це вірно для вчених, а не для людини, що стоїть на краю прірви.
