Прикро, але сьогодні Україна посідає четверте місце в світі за кількістю трудових мігрантів, і ці люди за першої можливості залишаються назавжди на чужині. Серед них, на жаль, немало й молоді.
Що не влаштовує вас в нашій країні і чи були думки виїхати за кордон? З цими запитаннями ми звернулися до своїх друзів.
Іван Тугай (18 років, м. Одеса):
– Прикро за багатьох своїх земляків, які збайдужіли і думають, що краще жити вже не будуть, люди з цим змирилися. Вони всього бояться, вони бояться боротися за свої права та права своїх близьких. Українці – славна нація, яка споконвіку виборювала свою незалежність та розвивалася. Мені не подобаються деякі наші політики – збагачуючи себе, «плюють» на людей, які за них голосували. Не подобається, що у чиновників немає того запалу в очах, тієї жаги, щоб змінити наше суспільство на краще. Через це у мене виникає думка виїхати за кордон.
Юлія Бурлака (17 років, смт Зеленогірське):
– Зараз я вивичаю іноземні мови, щоб мати можливість виїхати за кордон. Мене завжди приваблювали такі країни, як Німеччина та Англія, де якість життя набагато вища ніж на Батьківщині. В Україні дуже мало перспектив для молоді. Тут, щоб добре жити, потрібно працювати на декількох роботах і робити те, що, можливо, не завжди тобі подобається.
Марина Маройко (18 років, с. Солтанівка):
– В Україні немає перспектив для молоді! Важко знайти роботу після здобуття вищої освіти, а якщо і знайшов, то заробітна плата дуже низька, і самостійно прожити без допомоги батьків нереально. Я неодноразово думала про виїзд за кордон, щоб хоч якось можна було стати на ноги. Нас дома не цінують як спеціалістів, а за кордоном – навпаки.
Яна Табунщик (16 років, смт Любашівка):
– Кілька років я жила за кордоном. Спочатку в Португалії, згодом в Італії. Це прекрасні колоритні країни, я досі захоплююся їхнім культурним надбанням і вихованням їхніх мешканців. Інколи мене охоплює ностальгія і з’являється бажання знову повернутись до однієї з цих країн. За кордоном, звичайно, дуже добре: навчання дається легко, майже не виникають фінансові труднощі, здається, й відносини між людьми привітніші, проте весь час я згадувала Батьківщину і в результаті повернулася до України. Планую навчатися на факультеті іноземних мов і, можливо, після одержання диплому я знову поїду за кордон з наміром повернутися в Україну.
Святослав Гаврилків (22 роки, смт Любашівка), вчитель історії НВК «ЗОШ І-ІІІ с. – ліцей»:
– Народна мудрість гласить: «У світі багатше, а вдома краще», тому відповісти на запитання, чи готовий я скористатися можливістю виїхати за кордон назавжди, однозначно не можу. Мабуть, хотів би виїхати на деякий час з метою навчання або працевлаштування. В цьому плані віддаю перевагу Європі, адже там праця цінується належним чином і умови для розвитку кращі. Сьогодні пересічному українцеві важко знайти гідне місце працевлаштування, тому багато хто вважає виїзд за кордон непоганим варіантом, я поділяю цю думку. Крім того, мені подобається вивчати англійську мову, яка на сьогодні є універсальним засобом спілкування. Гадаю, поки людина молода, для неї важливо всякого спробувати, побачити світ, а мова в наш час стирає кордони. Подорожі – це завжди цікаво. Постійно дізнаєшся щось нове, знайомишся з раніше невідомими звичаями, побутом, порівнюєш колорит та культуру різних держав.
Мені подобається в Україні! Я люблю її, адже це місце, де я зробив перші кроки, тут все те, що дороге моєму серцю, тут моє коріння. Попри всі негаразди в країні завжди є позитивні сторони.
Необхідно пам’ятати, що майбутнє нашої держави залежить тільки від нас, а саме від освіченої, перспективної та активної молоді. Розбудовувати свою державу необхідно в самій державі. Можливо, не всі погодяться, але патріотизм в нашому серці повинен бути присутнім завжди. Де б ви не були, чим би не займалися, повертайтеся на свою батьківщину, і як би важко тут не жилося – будьте з нею до останнього, бо після нас тут житимуть наші діти, внуки, правнуки. Тож створімо їм всі умови для самореалізації. Думаю, сьогодні це головна мета нашої молоді, зокрема, і моя.
Максим Хлівнюк (17 р., смт Любашівка):
– Я ніколи не думав про те, що коли-небудь доведеться залишити межі моєї країни назавжди. Щиро сподіваюсь, що в України є світле майбутнє, і саме ми, молодь, створимо його. Говорячи відверто, мене лякають незнайомі країни, вони для мене чужі. У народі кажуть: «У гостях добре, та вдома краще». Цей вислів абсолютно точно пояснює моє ставлення до виїзду за кордон. Я б залюбки поїхав в іншу країну в якості туриста, побачив би світ, відкрив для себе щось нове, а потім повернувся додому й поділився побаченим та отриманим досвідом.
Я з дитинства закоханий в море і, ставши моряком, матиму можливість побачити інші країни.
Підготували Віолета КРУТЕНКО і Тетяна САВРАНЧУК, Любашівський район
