«Не зможу стояти осторонь!»

Це один із найулюбленіших виразів депутата Білгород-Дністровської райради Георгія Еммануїловича Кофова. У біографії цього шановного чоловіка є багато гідних сторінок трудового та життєвого досвіду. Кофов безальтернативно обраний головою постійної депутатської комісії з питань розвитку промисловості, підприємництва, транспорту, зв’язку та енергозабезпечення. Його принципова точка зору висловлюється чи не на кожному сесійному засіданні. А критичне слово часто знаходить підтримку колег за депкорпусом.

Депутат Кофов закріплений за Великомар’янівською сільрадою. Тут його добре знають як колишнього директора Білгород-Дністровського «АТП – 15107». Минулі три роки депутатства додали Георгієві Еммануїловичу шанобливого ставлення селян. Разом із Великомар’янівським сільським головою Віктором Миколайовичем Савранським він намагається полегшити життя селян. Без Кофова не обходиться жодна сесія сільради або збори громади. Його хвилюють проблеми села, які знає не з оповідок. Родом із сусіднього Саратського району, він розуміє, що таке жити в селі без води або електроенергії. Діапазон його депутатських справ постійно поповнюється добрими вчинками. За останній період це ямковий ремонт дороги, допомога сільській бібліотеці, постійне безкоштовне надання транспорту для спортсменів і творчих колективів. Без афішування й додаткових «депутатських бонусів» подає Георгій Еммануїлович і особисту матеріальну допомогу нужденним.

Незважаючи на те, що Кофов – «районний» депутат, нещодавно до нього, як до заслуженого транспортника України, звернулися іногородні студенти міських навчальних закладів. Багато які студенти рибопромислового технікуму й педучилища живуть у Рені, Болграді, Ізмаїлі й низці сіл даного напрямку. Прямого транспортного сполучення з Білгорода-Дністровського до Рені немає, хоча раніше такий автобус був. Тому сьогодні доводиться діставатися до Монашів по зовсім розбитій дорозі, а потім на республіканській трасі «голосувати» перед транспортом, що йде мимо. Настає зима, а студентам доводиться повертатися на навчання таким же чином, та ще з важкими сумками, набитими батьківськими гостинцями. От і просять вони колишнього директора, який «пробивав» автомобільні маршрути, посприяти у відкритті прямого рейсу з Білгорода-Дністровського.

Кажуть, щоб довідатися про людину, потрібно з’їсти з нею пуд солі. А часом і короткий епізод відкриває глибинні особистісні риси. Нещодавно мені випало почути приватну розмову на сходах будинку Білгород-Дністровської райради.

– Літав до сина в гості, – поділився з колегою Георгій Еммануїлович. – Він багато років живе з родиною у столиці Канади. Каже мені: тату, переїжджай до нас назавжди. Ні в чому не бідуватимеш. В Оттаві підростають троє онуків, буде ким зайнятися. Другий живе в Іркутській області Росії. Теж наполегливо кличе. Та хіба зможу полишити рідну землю, бути осторонь, коли моя допомога тут затребувана?

У родовому гнізді Кофових, що в селі Кулевча (колишнє Колісне), багато років не живе ніхто. Але Георгій Еммануїлович навідується сюди часто. Через невисокий паркан видно доглянуту земельну ділянку, охайні виноградні шпалери. Одне слово, як у всіх. Народ у Кулевчі працьовитий, лінуватися не звик.

– А як інакше? Дім потрібно утримувати, він у всіх на очах, у самому центрі села, – посміхається сусідам Кофов. – І мені буває пряма користь. Урожай картоплі збираю й виноград гарних сортів.

Його батьки пропрацювали в місцевому колгоспі ім. XXII з’їзду КПРС все трудове життя. Мати – у польовій бригаді, батько – теслею. Односельці досі кажуть, що це був майстер «золоті руки», який своїм ремеслом утримував родину й поставив на ноги трьох дітей. Найстаршого, щоправда, не вберегли. Підлітком у дворі хлопчину розстріляв німецький офіцер під час румунської окупації…

Після закінчення восьмирічки Георгій Кофов поїхав навчатися до Одеси. Там закінчив автодорожній технікум. Пізніше – Одеський технологічний інститут. Під час роботи у Фрунзівському районі, звідки родом дружина, довелося опановувати нові спеціальності. Займався механізацією тваринницьких ферм, працював у керівництві Сільгосптехніки, очолював пасажирське автопідприємство. До речі, його особиста раціоналізаторська пропозиція щодо використання шнеків старих жниварок як передавальної ланки транспортної стрічки комбайна для перевалювання зерна використовувалося по всій області. Він був учасником багатьох семінарів із передання досвіду за участю першого секретаря Одеського обласного комітету КП України Павла Пантелійовича Козиря, другого секретаря Одеського ОК КПУ Костянтина Івановича Масика. Паралельно з виробничою діяльністю Георгій Кофов був депутатом Фрунзівської райради, входив до складу бюро Фрунзівського райкому партії.

Дещо пізніше перша освіта визначила основне професійне спрямування. Понад чотири десятки років безперервної трудової діяльності віддано транспортному підприємству. Георгій Еммануїлович часто повторює, що в житті йому дуже пощастило з хорошими людьми та мудрими наставниками. І у зв’язку з цим згадує цікаву історію. Після повернення до Білгород-Дністровського району він одержав направлення механіком. Прийшов оформлятися на роботу, з такої нагоди надів білосніжний светр. Під конторою, як було звелено, довго чекав завідувача гаража Миколу Омеляновича Сивакова. Потім звернувся з запитаннями до чоловіка, який більше півгодини підмітав двір.

– Я і є завгар, – несподівано відповів той, – ти завтра приходь раніше, разом підмітати будемо. От тільки светр для такої роботи не годиться. Ти ж механіком хочеш? Тоді запам’ятай, – вів далі суворий Сиваков, – перш ніж трудові рекорди ставити, наведи лад навколо себе.

Сьогодні Георгій Еммануїлович Кофов став неоціненним учителем для багатьох молодих людей. Він часто виїжджає до сіл району у бюджетних питаннях, близько до серця сприймає невдачі в деяких сільрадах. Тому по допомогу й пораду до нього звертаються не тільки жителі району, але й городяни. Судячи з того, що Георгій Еммануїлович не має наміру їхати з рідних місць, його професійні й особистісні якості ще будуть затребувані не раз.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті