Таким радісно схвильованим, до блиску сліз в очах, я Гната Васильовича Братінова бачила вперше. Хоча давно знаю цього достойного, пунктуального, завжди стриманого чоловіка – і як генерального директора успішної фірми ТОВ «Шампань України», і активно діючого депутата обласної ради, що має солідний досвід роботи в райраді.
Усе стало ясно, коли Гнат Васильович, щойно повернувшись з Одеси, показав аркуш із іще «гарячим», підписаним губернатором Миколою Леонідовичем Скориком, розпорядженням облдержадміністрації. У ньому говорилося про затвердження робочого проекту щодо загальноосвітньої школи на 198 учнів. Отже, її включено у план регіонального розвитку та будівництва на наступний рік! Тут і я заплескала в долоні.
Можна уявити, скільки зусиль докладено до цього, якщо врахувати, що питання про будівництво нової школи в Садовому порушувалося на різних рівнях влади понад 25 років! Та все ніяк не на користь тих, хто цього домагався. Гасли надії, і вже Іван Васильович Кістол – досвідчений керівник відомої агрофірми «Дністровська», зневірився в позитивному результаті справи. Сумнівів не розвіяли навіть перераховані господарством 650 тис. грн на виготовлення проектно-кошторисної документації та 43 тис. грн, які дав район на експертизу.
Читала я розпачливий колективний лист-звернення до депутата облради Гната Васильовича Братінова і адміністрації агрофірми. Це зойк по допомогу: діти вчаться у старій, сторічній, непідлеглій реконструкції школі. Класів бракує. Задіяно навіть приміщення дитячого садка – йому ж на шкоду. Реальною є загроза міграції населення із Садового, а це молоді сім’ї – основний трудовий фонд другого відділення «Дністровської»…
Між цим листом і розпорядженням облдержадміністрації – дуже складний період напруженої роботи депутата. Коли час уже вносити об’єкт у план, а проектно-кошторисної документації ще немає, – дорога кожна година. У такому нервовому ритмі помилки в проекті неминучі. Вони й були – понад 20. Братінов особисто контролював їх виправлення. Лише зараз, по закінченні тих напружених днів і місяців, він зізнається:
– Якщо чесно, до останнього не вірив, що встигнемо. Адже в країні дуже складне фінансове становище. Але все вийшло. При хорошому розкладі за три роки спільними зусиллями школа буде побудована.
Ну от, тепер можна й зітхнути з полегшенням. Але й тільки: надто багато на черзі нагальних справ. Зараз Братінов готує депутатський запит про проведення меліоративних робіт проти затоплення нижньої частини села Павлівки, яке постраждало в трагічні вересневі дні. У Теплиці не дає спокою директорові аграрного професійного ліцею Петру Христофоровичу Челаку: треба завершити виготовлення проектно-кошторисної документації щодо будівництва спортивного залу в такому великому селі, де стільки молоді. Шкодує: був би проект готовий – уже можна було б включити його в план майбутнього року. Взагалі, розвиток спортивної бази району – одне з пріоритетних завдань. Це й будівництво стадіону в Арцизі, і капітальний – за всіма нормативами – ремонт спортивного залу в Делені, вкупі з великим ремонтом найкрасивішого в районі Будинку культури. Втім, не терпить зволікань і розв’язання проблем бездоріжжя на напрямку до багатостраждальної Рощі, Нових Капланів, Василівки, Нової Іванівки.
– Болить душа за селян, – щиро говорить Гнат Васильович. – Колись грані стиралися між містом і селом, а сьогодні цілі села втрачаємо услід за закриттям шкіл. Нам би зберегти те, що маємо, створити хоча б мінімальні блага для дітей. А у нас внутрішні туалети у школах – проблема.
Побувавши якось у селі Кулевча в Болгарії, Братінов був вражений побаченим. Тут немає ні школи, ні дитячого садка, а наймолодшому жителеві 50 років...
Гнат Васильович упевнений: першоетапну освіту дитина має здобути в рідному селі, у рідній школі, інакше не відбудеться повноцінний творчий розвиток. Та й як по повному бездоріжжю, та ще взимку, везти дітей, скажімо, з Рощі до сусідної школи? Це, крім усього, й небезпечно…
На щастя, звернувшись свого часу до керівництва області, до обласного управління освіти Гнат Братінов і тоді ще кандидат у народні депутати Антон Кіссе були почуті, реформування шкіл і дошкільних установ – призупинено. Шкода, воно все-таки встигло торкнутися Новоселівської неповної школи. Але її будинок утримується в порядку: усе ще може змінитися на користь місцевих дітлахів. Особисто Братінов у це вірить, вважаючи, що заощаджувати на дітях неможна.
Ще за днів 20 до професійного свята працівників місцевого самоврядування мені дзвонили з різних сіл і просили передати через газету вдячні слова обласному депутатові Гнату Васильовичу Братінову за сприяння й допомогу у вирішенні багатьох справ. Яких? У Делені РЕМ уже провадить роботи щодо заміни старих опор, а отже, з перепадами напруги, які всіх втомили, – покінчено. У Павлівці побудовано дорогу по вулиці Миру, свято якої на радощах уперше за 40 років провели її жителі. У Василівці спільними зусиллями двох депутатів відремонтовано центральний водопровід: Антон Кіссе забезпечив матеріалом, а роботи протягом місяця проводилися технікою «Шампань України». Кожному селу Іван Васильович закупив по десять вуличних ліхтарів. Їх тепер так і називають – «ліхтарі Братінова».
Що й казати, нелегка праця депутата, якого б масштабу вона не була. Кожна вільна година – на окрузі. Це неспокійний сон і нескінченне «треба».
– Ну, і як Вам цей ритм? – запитала у Братінова.
Відповідь була дуже коротка:
– Довіра людей – для мене найголовніший «двигун»… Кажу без усілякого пафосу: я радий, що чесно служу їм, що можу бути корисний.
А мені відразу згадалося, як тепло сказала цими днями про Братінова директорка Деленської школи Валентина Гнатівна Тельпис:
– Шляхетний, світлий він чоловік, наш Гнат Васильович. І я з нею цілком згодна.
