Такі слова прозвучали в ефірі телеканалу «1 + 1» після сюжету про події ночі з 10 на 11 грудня, коли органи правопорядку намагалися відтіснити мітингувальників з проїзної частини Хрещатика.
Втрати. Барикади. Готовність до штурму. Поранені. Це звичайна лексика столичних ЗМІ, які здебільшого співчувають мітингувальникам. Не дай, Боже, звикнути до таких слів!
Московські політологи (зокрема екс-одесити) заговорили про прийдешній розкол України. Вкотре за 20 з лишком років. Підхопили тему і київські аналітики...
Наші кореспонденти звернулися до жителів області з проханням висловити свою думку про події останніх трьох тижнів. І ось що почули.
Володимир Короленко, менеджер, м. Одеса:
– Чесно кажучи, минулого тижня хотів взяти участь в «Євромайдані», але коли побачив по телевізору, як нагло втручаються у цей процес представники дипломатичних служб різних держав, відмовився… Вважаю це грубим втручанням у справи нашої незалежної суверенної країни. Як кажуть, справа далеко зайшла. Гадаю, що нам в Україні треба самим розбиратися… Тому я вже не підтримую «Євромайдан». Хоча вважаю, що мирні, підкреслюю, мирні, акції (без барикад, бійок, провокацій) – абсолютно нормальне явище для демократичного суспільства.
Віталій Шпітко, багатодітний батько, с. Байбузівка, Савранський район:
– Ми разом із дружиною виховуємо п’ятеро дітей. Найменшому нашому малюкові одинадцять місяців, а найстаршому – одинадцять років. Живемо у селі, тому події, що відбуваються у Києві, ніби й далекі від нас. Але не залишають байдужими. Звісно, як і кожен сільчанин, стежимо за розвитком ситуації і обговорюємо між собою.
Малим дітям важко пояснити, чому замість красивої ялинки на Майдані пікети, барикади та різні плакати. Прикро, що на такій красивій площі у центрі столиці, ніби у степу, розпалюють багаття, варять їжу і встановлюють намети. Словом, немає порядку.
Будь-яке насильство не визнаю, як у сім’ї, так і у суспільстві. Щоби знати думку членів родини, потрібно їх про це запитати. Зібрати сімейну раду, де і з’ясувати бажання кожного. Щоби знати думку кожного громадянина щодо євроінтеграції, потрібно провести Всеукраїнський референдум. Така моя думка.
Андрій Високий, керівник ф/г «Основа-2», смт Любашівка:
– Точка пристрастей на Майдані досягла апогею, тому владі і опозиції потрібно сісти за стіл переговорів, щоб не ввести країну в хаос. Порозуміння – це головне, чого їм слід дотримуватися, адже, як відомо з історії, переможців у громадянській війні не буває. Легко довести до краху Україну, багату на природні ресурси, щедру на хлібну ниву, працьовитих, талановитих та волелюбних людей, Якщо взяти до уваги останні події на Близькому Сході, де революційні протистояння зробили з успішних країн суцільні руїни, ми не повинні повторити їхніх помилок, а мирним шляхом владнати непорозуміння. А яким шляхом розвиватися та рухатися до соціального та економічного прогресу повинен вирішити весь народ!
Олександр Кнорр, Розквітівський сільський голова з 35-річним стажем, Березівський район:
– Невизначеність перед підписанням угоди з ЄС зіграла не на користь. Я вважаю, що ніякі мітинги не допоможуть змінити ситуацію, яка склалася, і не вирішать економічні проблеми.
Ми, українці, повинні самі створювати у нас Європу, ніхто не прийде і не навчить нас як не смітити. Взагалі люди на майдані підкреслюють, що вони за європейські цінності, але які вони обстоювали цінності, коли влаштовували бійку та зносили пам’ятник Леніну. Проте, як би там не було, вирішувати проблему треба мирним шляхом.
А що у нас? Кожен зайнятий своєю справою, люди працюють на себе, а отже і на державу. Мітингувальники повинні замислюватися, для чого вони туди їдуть, та про наслідки. Зокрема, щодо бюджету, який через протести ще не ухвалено.
Люди повинні розуміти, що якщо ми самі собі не допоможемо, ніхто нам не допоможе.
Володимир Брошеван, начальник інформаційно-обчислювального центру Ренійського порту:
– Майдан, як кожна театралізована дія, має свого режисера, акторів, працівників сцени тощо. Але якщо ви підете до театру на виставу, то візьмете програмку, де зазначені імена і автора сценарію, і керівника радіо-шумового цеху.
У виставі «Євромайдан» імен керівного складу ми не знаємо, хоча це – секрет Полішинеля.
Дія тут заснована на глибокому знанні психології людини, коли працюють на її емоціях. А емоція – це найнижчий рівень самоорганізації живих істот, що працює за принципом «так» – «ні», інших станів немає.
Я своїм дітям кажу: якщо хочете щось зрозуміти – почитайте, проаналізуйте, але не ходіть в юрбу – там лише емоції. Юрба творчої сили не має, вона працює лише на руйнування. Їй розповідають казки про вектор розвитку, про возз’єднання з культурними цінностями. Народ обманюватися радий! Тому що вихований на казках «По щучьему велению, по моему хотению», про Золоту Рибку, про Сірого Вовка, який раптом почав служити Івану Царевичеві. Нічого не роби – і буде тобі манна небесна.
А мізки включати – це дуже непросто!.. Директиви для нас спущені досить чіткі й конкретні: закрити атомні електростанції, перешити залізничні колії на євростандарт тощо. І Європа на це грошей нам не дає. Давайте подивимося, що сталося з Болгарією, всесвітньо відомою «помідоровою» республікою. Де її овочі, знамениті кетчупи?
Мені соромно за те, що Україна живе під диктування єврокомісарів. А як розуміти появу на майдані брата загиблого президента Польщі, який закликає український народ до непокори владі? Як можна терпіти й змиритися із цим, громадяни вільної України?!
Оксана Тащі, студентка Дніпропетровської державної медичної академії, уродженка Болградського району:
– Навчаюся в Дніпропетровську. Із тривогою спостерігаю за подіями і у столиці, і в рідному регіоні. Навряд чи хтось очікував, що мирні демонстрації переростуть у звірства, які ми спостерігаємо зараз. Я категорично проти всього, що відбувається у ці дні на головній площі нашої країни. Але разом з тим вважаю, що Україні вигідний союз з Європою. Хоча погоджуюся із Президентом, що наша країна поки що економічно не готова до Асоціації. Впевнена, що все можна вирішити мирним шляхом за столом переговорів, а не калічачи один одного напоказ усьому світу. Ні я, ні мої друзі, ні одногруппники не збираємося брати участь у цих масових заходах.
Русана Єрохіна, студентка ОНУ ім. І.І. Мечникова, м. Одеса:
– Ви знаєте, мій дідусь, ветеран ВВВ, не може без сліз дивитися новини останніх тижнів. Говорить, що найбільше у житті боявся дожити до ще однієї війни.
За великим рахунком, вже не має значення, хто за кого на Майдані незалежності. Головна мета – скинути уряд. Є привід – вічне запитання: Європа чи Росія нам дорожча. У досягненні мети, як бачимо, усі засоби добрі. Тому однозначно я проти Майдану, проти зла, яке він породжує. Проти нелюдськості, яка штовхає людей на обливання собі подібних окропом, обприскування газом, биття всіма підручними способами. Тих, хто ще не зрозумів, що студенти в цій боротьбі – головна зброя, можна лише пожаліти і порадити не йти на барикади, ризикуючи здоров’ям, можливо, і життям, а удосконалюватися самим, щоб у країни було світліше майбутнє, ніж сьогоднішні реалії.
Світлана Кожухар, працівник соцслужб, м. Одеса:
– З перших днів майданівських хвилювань я ставилася і дотепер ставлюся до цього збіговиська негативно… Триває боротьба за владу… І опозиція різними методами (переважно непристойними як з моральної, так і з юридичної точки зору) прагне дестабілізувати життя в країні. Я гадаю, що їм на руку, щоб пенсіонери не одержували пенсії, а ми, хто працює, залишалися без зарплат. Малозахищені верстви населення – без державної допомоги. Нехай на майданах України збирається до трьох мільйонів – а решта, що, не береться до уваги? Чому опозиція і від мого імені, і від імені мільйонів українців веде до повалення законно обраної влади?
Опитування підготували: Т. СТОРЧАК, Ю. ФЕДОРЧУК, Н. САМОЙЛЕНКО, А. БОНДАРЕВА, Х. ВІЄР
