Біля пам’ятника ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС тихо мерехтіла лампадка, нагадуючи березівчанам про важку перемогу над вогнем, який колись охопив реактор атомної станції. Голова районної спілки «Союз. Чорнобиль. Україна» Анатолій Кобилецький разом зі своїми побратимами схилив голову у скорботі – з часу аварії вони поховали вже майже чотири десятки своїх товаришів. Нині районна спілка нараховує 150 чоловік, з яких 25 належать до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок аварії.
Перед очима Анатолія Федоровича ніби пролетіло життя, яке для нього розділилося на «до» і «після» ліквідації. Він пригадав той теплий весняний день 1 травня, коли полишив дружину й доньку і поїхав з дому, не знаючи куди і навіщо.
– Увечері я отримав повістку з військкомату, а на ранок нас уже відправили до Червонознам’янки, де зібрався полк, – розповідає ліквідатор.
А. Кобилецький потрапив до Чорнобиля в перші найстрашніші дні катастрофи. 45 днів він працював радіологом полку. 35-річний Анатолій був здоровий та повний сили чоловік, але це було «до». А «після» – пройшовши крізь атомне пекло Чорнобиля, потрапив до обласної лікарні та на все життя здобув розгалужений букет хвороб і першу категорію ліквідатора.
– Історія моєї хвороби складається з двох папок товщиною 10 сантиметрів, – розповідає голова спілки.
Додає, що завжди на вигляд здавався старшим за свій вік.
Як фельдшер, він розумів усе, що з ним відбувається. Знав про наслідки опромінювання…
Анатолій Федорович віднайшов у собі сили жити повноцінним життям. Понад тридцять років працював ветеринарним лікарем. Проте два роки тому був вимушений піти на пенсію.
– Хворий працівник не потрібен керівнику, – із сумом згадує співрозмовник.
Він не перший втратив роботу через стан здоров’я, ціна якого – подолання атомної трагедії. На сьогодні майже немає ліквідаторів, хто не мав би інвалідності.
А. Кобилецький бореться з недугами та обстоює інтереси своїх побратимів. Вже понад двадцять років він очолює спілку чорнобильців.
– Слава Богу, не перевелися ще у нас люди, які щиро бажають добра ліквідаторам, роблять усе, щоб допомогти їм. Голова райдержадміністрації Олександр Адзеленко завжди йде нам назустріч, підтримує, – говорить А. Кобилецький.
Районна та міська влада намагаються не оминати увагою цих людей. Прикладом тому стало встановлення минулого року пам’ятника та урочистості з нагоди Дня ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.
Зі словами подяки звернулися до чорнобильців керівники району, побажали здоров’я й підкреслили, що люди пам’ятають про їхній подвиг. Голова РДА Олександр Адзеленко та голова райради Олег Богоміл вручили ліквідаторам-чорнобильцям почесні нагороди та пам’ятні знаки «Орден народної пошани».
– Раніше такої уваги ми не відчували, – зазначає Анатолій Кобилецький. – Я спілкуюся з чорнобильцями з інших районів, і вважаю, що заходи в Березівці проводяться на достатньо високому рівні. Після урочистої частини для нас був організований обід, де ми мали змогу поспілкуватися та згадати про ті події та свої переживання.
…У хвилині мовчання люди схилили голови та замислилися, якими зусиллями було врятовано Україну та світ. До пам’ятника лягли квіти, мовби промовляючи – пам’ять жива.
