Чому в усі часи суспільство осудливо сприймало народження дітей поза шлюбом? Чому матерів-одиначок в Україні колись називали негарним і навіть принизливим словом «покритка». Пам’ятаєте, у Шевченка є поема «Причинна», де він змалював гірку долю дівчини з українського села.
На щастя, сьогоднішнім юним жінкам не доводиться гибіти з немовлям попідтинню. Їхні права захищають соціальні закони, їм допомагають не тільки батьки, а й держава. Тому зараз навіть модно не реєструвати шлюб.
Біда в іншому – коли державна допомога зовсім не доходить до дитини, або ще гірше, коли нове життя (єдине, святе і неповторне) зачинається заради матеріальної вигоди. Адже їхні матері та ймовірні батьки (співмешканці) безбідно існують на кошти своїх малюків. Правильніше сказати, пускають на вітер державні виплати, бо витрачаються «дитячі» гроші на що завгодно, тільки не на дітей.
Наприклад, сумарна соціальна допомога на дітей одній багатодітній матері-одиначці (яке неприродне словосполучення) складає близько п’ять тисяч гривень на місяць! В той же час у її будинку в Любашівці мінімум меблів і затишку, на городі – хащі бур’янів, а в холодильнику завжди порожньо. П’ятеро замурзаних і обшарпаних дітей світять голодними очима. А мати в цей час вкотре намагається «вдало» вискочити заміж. Рікою ллється спиртне, веселі компанії в хаті не переводяться. Однак, триває це недовго – до того часу, як закінчаться останні «дитячі» копійки. Прикро, але працювати заради добробуту своїх дітлахів горе-матуся навіть не намагається. Навіщо? Адже підростаюче покоління – то турбота держави. Цей постулат вона засвоїла твердо, і навряд чи хто зможе переконати її в протилежному.
З початку нинішнього року за недогляд за малюками, за нецільове використання коштів чотирьох багатодітних горе-матерів було позбавлено виплат на дітей. Чи став їхній приклад повчальним для інших?
Спеціалісти управління соціального захисту населення райдержадміністрації, які ведуть постійний моніторинг за використанням малозабезпеченими сім’ями державних коштів на дітей, повідомили про ще два ганебних випадки розбазарювання бюджетних грошей. У Зеленогірську молода жінка К., мати трьох дітей, нинішнього року аж двічі ставала об’єктом пильної уваги інспекторів УСЗН. У травні їй було припинено виплату дитячих допомог. Однак, протверезіння тривало недовго. Жінка так і не змогла взятись, як мовиться, за розум. Тому в листопаді поточного року вона знову залишилась без допомоги на малолітніх.
Ще свіжіший випадок. У Покровці ніяк не хотіла обтяжувати себе материнськими обов’язками жінка Н. Своїх двох дітей вона передоручила, а точніше, зовсім віддала бабусі. Матір-зозулю тричі попереджали про можливість припинення виплат, однак та ніяк не реагувала, тільки ще справніше «смітила» державними виплатами. І ось з початком грудня жінка не одержує звичних їй сум. Чи потерпатимуть від того діти? Навряд чи, адже від державних допомог їм не перепадало жодної нічого. Діти поки що залишаються в полі зору соціальних служб.
Завдяки соціальним ініціативам Президента України Віктора Януковича, був розширений штат центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді, додатково введено 10 посад фахівців із соціальної роботи. Ці спеціалісти не тільки надають допомогу сім’ям, які опинились в складних життєвих обставинах, а й слідкують за цільовим використанням бюджетних коштів. Згадану роботу вони провадять спільно з виконавчими комітетами сільських рад, котрим теж не байдужа доля підростаючого покоління. Наприклад, лише у жовтні було обстежено 263 сім’ї, які одержують соціальні допомоги на дітей. Попередження про нецільове використання коштів винесене 58 сім’ям. Робота в цьому напрямі триватиме і надалі.
Задане на початку цієї публікації явище вже давно отримало свою влучну назву – соціальне утриманство. Молоді, здорові, працездатні люди без тіні сумнівів, прикриваючись найдорожчим – дітьми, живуть в буквальному розумінні на податки своїх співгромадян. Раніше це називалось просто дармоїдством.
Нині суспільство утримує на своїх плечах батьків-пристосуванців, які тільки й уміють, що народжувати. Така ситуація вже давно викликає осуд у суспільстві, особливо у представників старшого покоління.
– Чи знає держава, на що ідуть наші податки? – резонно запитують вони. – Чи не час щось змінити в системі надання соціальної допомоги при народженні та догляду за дитиною?
Слід визнати, що їхні запитання дуже слушні. Держава стимулює народження нових громадян, але вона не зобов’язувалася утримувати батьків, часто нероб і п’яниць. Схоже, зміни в системі соціальних допомог сім’ям з дітьми таки справді потрібні!
