Новий рік – урочистість сімейна: у кожній оселі за столом збираються батьки, діти, онуки. А як же зустрічають це свято самотні пенсіонери, які змушені доживати свої роки в казенних будинках літніх людей? Ні дітей, ні онуків… А якщо в кого і є, то й думати про стареньких забули.
До ренійського Будинку милосердя ми навідалися 20 грудня, і святковий настрій тут вже відчувався на кожному кроці: яскраві гірлянди, сріблястий дощик, повітряні кульки, а в залі – прикрашена ялинка!
– Щоправда, для початку ми встановлюємо штучну красуню, оскільки натуральна нашого розмаху просто не переживе! – сміється завідувачка стаціонарного відділення для самотніх старих громадян Альона Вікторівна Волкова. – Не переживе, тому що ми починаємо святкувати 19 грудня, на Святителя Миколая, а закінчуємо 19 січня, на Водохрещення Господнє. Натуральну ялинку, щоб все-таки запахло хвоєю, ми будемо наряджати безпосередньо 31 грудня.
Отже, уже 19 грудня в Будинку милосердя виступив ансамбль молдавських народних інструментів «Ізвораш» – один із найкращих у Ренійському районі.
– У нас склалися свої традиції, які, я впевнена, будуть дотримані й цього року, – говорить сільська Мати Тереза (так у Ренійському районі називають Альону Вікторівну Волкову). – Не було Нового року, щоб із шампанським і апельсинами до нас не приїхав підприємець із Одеси Олександр Жимбріу. Багато років тому у нас перебувала його тітка, щоправда, недовго. Спочатку він відвідував її, а тепер щорічно радує нинішніх постояльців, а їх понад двадцять. Нам допомагають уродженці нашого села, а нині одеські бізнесмени брати Олександр і В'ячеслав Кейбаші. Перед Новим роком стареньких відвідує депутат сільської ради Андрій Войнов. Він приходить до нас не лише по святах, і завжди – не голіруч. Знаючи, що наші постояльці люблять юшку, зазвичай приносить свіжу рибу.
Але не хлібом єдиним… Перед Новим роком до Притулку для старих з місцевої школи прибувають Дід Мороз зі Снігурочкою. А разом з ними – сільський голова Михайло Лучку, представники райдержадміністрації. Колектив готує святковий сценарій вечора, на якому кожен може проявити свої таланти.
На Різдво щедрувати приходять школярі, бажаючи самотнім пенсіонерам здоров'я і благоденства. Обов'язково приїжджають і вихованці недільної школи під керівництвом архімандрита Петра – щороку діти дають велику театралізовану виставу на різдвяну тематику.
– Бувають зовсім несподівані сюрпризи, – говорить Альона Вікторівна. – Запам'ятався, наприклад, Новий рік, коли під маскою Діда Мороза ми впізнали капітана районної команди КВК Валерія Шубіна – того вечора ми всі просто сміялися до сліз!
Святковий стіл – неодмінний атрибут Нового року. Кухарі Будинку милосердя готують усе те, що прийнято в Бессарабії – наваристий холодець, голубці, салат «Олів'є» і дунайський оселедчик.
– Є у нас усіма улюблена кулінарна традиція і на Різдво, – говорить Альона Вікторівна. – Відправляємо гінця на ринок до Ізмаїла, закуповуємо свіжий підчеревок, з якого смажимо шкварки. Зіставляємо всі столи, ставимо на них кілька великих мисок гарячих шкварок, хліб великими скибками й домашнє вино – на цей бенкет збираються всі, хто може встати з ліжка.
– Щороку, 31-го грудня, наші старі чекають дива, – далі розповідає керівниця. – Чекають, як діти малі. Вони дивляться кінофільми, новорічні «Вогники» і сподіваються на те, що диво станеться і з ними. А у всіх наших постояльців мрія одна – щоб приїхав і провідав хто-небудь із родичів. Я працюю в Будинку милосердя вже дев'ятий рік, але жодного разу ні з ким такого дива не сталося. Навіть не прийшло жодної вітальної листівки… Буває, щоправда, когось відвідають колишні сусіди або старі друзі. Але ж чекають рідних…
Можливо, цього року для когось зі стареньких диво все-таки станеться?..
