В Україні діють законодавчі акти і нормативні документи, спрямовані на збереження родючості ґрунтів і підвищення врожайності культур. Зокрема «Порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 2 листопада 2011 року. Наш кореспондент зустрівся з директором Інституту сільського господарства Причорномор’я, доктором сільськогосподарських наук, членом-кореспондентом НААН України Миколою Цандуром і попросив його відповісти на кілька запитань, пов’язаних з цією важливою темою.
– У минулому маркетинговому році Одеська область зібрала з гектара в середньому майже по 34 центнери зерна озимої пшениці. На формування такого врожаю з ґрунту «пішло» близько 170 кг азоту, а внесено лише 30 кг, – говорить Микола Олександрович. – Домінантою ж ґрунту є гумус. Саме його вміст визначає родючість поля. За останні 20 років щорічна витрата гумусу склала 0,04 відсотка. Його втрати обумовлені, насамперед, недостатнім внесенням органічних і мінеральних добрив. До серйозних чинників зниження врожайності належить також порушення наукових вимог до чергування культур у сівозмінах і навіть їх відсутність.
– Ваш інститут найсерйознішим чином зайнявся розробкою проектів підвищення врожайності сільськогосподарських культур в Одеській області. У чому їх головна суть і мета?
– Так склалося, що в нашому сільському господарстві відбулося збільшення площ окремих культур без дотримання сівозмін. У результаті пшеницю сіють по пшениці, по ячменю або по соняшнику, що призводить до стрімкого зниження родючості землі та втрат врожаю. Тому відділ землеробства нашого Інституту, який очолює кандидат сільськогосподарських наук Віктор Григорович Друзьяк, і зайнявся розробкою проектів впровадження науково-обґрунтованих сівозмін. Вони передбачають конкретні заходи щодо відновлення і збереження родючості, а також накопичення вологи, зменшення засміченості полів, знищення шкідників рослин і захисту від ерозії. Важливо підкреслити, що ці проекти нами удосконалюються й оптимізуються залежно від завдань і мети, які ставлять перед собою сільськогосподарські підприємства.
– За рахунок чого ж досягається потрібний результат?
– Головний принцип розроблювальних нами проектів сівозмін полягає в тому, щоб одна за другою розміщувалися рослини, які відносяться до різних біологічних груп, і дотримувалася техніка їх обробітку. Тобто між двома колосовими культурами повинна розміщуватися або просапна, або бобова, або технічна культура, або кормова однорічна. Основне тут полягає в тому, щоб чергування в сівозміні культур обумовлювало диференційоване використання родючості ґрунтів. Саме це є головним для одержання добрих врожаїв.
– Багато таких культур у розпорядженні аграріїв?
– Сільгоспвиробники знають, щоб одержати вагомий врожай, треба мати добрі попередники. Отож, до добрих попередників ми відносимо багаторічні трави, чорний і сидеральний пари, кормові культури, горох. До задовільних – ріпак, соняшник, кукурудзу, овочі. Якщо, наприклад, у вас є 50-60 відсотків добрих попередників, ви одержите стабільне виробництво зерна. Якщо 30-40 відсотків – середнє. А якщо їх лише 20-30 відсотків – стабільного виробництва зерна не чекайте. Від цього, до речі, залежить і кількість внесених добрив. Якщо добрий попередник, їх потрібно вносити менше і навпаки.
– Як чорні й сидеральні пари впливають на врожайність зернових?
– Хочу підкреслити, що чистий або чорний пар є одним із найкращих попередників для одержання добрих сходів і врожаю твердої та м’якої озимої пшениці. А за недостатньої кількості органічних добрив можна домогтися чудових результатів, використовуючи сидеральні пари, коли в ґрунт вноситься біомаса рослин, які висівають на пару. В основному, це бобові рослини. Зокрема, вика озима, яка дає врожай триста двадцять три центнери з гектара (середній за 2011 – 2013 роки). Ця кількість зеленої маси рівноцінна внесенню перегною в нормі 21,5 тонни. У кореневій системі цієї культури розвиваються бульбочкові бактерії, що фіксують із повітря азот, який дуже необхідний рослинам у період їх вегетації. Втішно, що система сидерального землеробства одержує все більше поширення в нашій області.
– Наскільки важливе дотримання термінів посіву культур для майбутнього врожаю, особливо зараз, коли клімат нам підносить несподівані сюрпризи?
– Це дуже важливий резерв у підвищенні врожайності, який не потребує додаткових витрат. Дотримуючись оптимальних термінів сівби, можна додатково одержувати понад п’ятнадцять центнерів зерна з гектара, а по окремих сортах – двадцять п’ять. До слова, це стосується не лише озимих, але і ярих культур. Фахівці нашого інституту навчилися визначати ці терміни, виходячи з динаміки багаторічних погодних умов і особливостей кожної зони Одеської області. Результати останніх років підтверджують, що помилки в прогнозах досить поодинокі. І це ще один аргумент на користь використання наших проектів науково-обґрунтованої сівозміни. Головне, у них закладені параметри, які визначені чинним законодавством і розпорядженнями Кабінету Міністрів України. А їх дотримання обов’язкове для всіх сільгоспвиробників. Тому що вони дозволяють одержувати не лише стабільні врожаї, але й, головне, працюють на відродження родючості ґрунтів.
