Цей персонаж дитячих казок і мультиків мимоволі згадувався на прес-конференції виконувача обов'язків директора юридичного департаменту Одеської міської ради Олександра Іщенка, присвяченої тому, що 5 грудня 2013 року Одеський апеляційний суд задовольнив позов Одеської організації Всеукраїнського об'єднання «Свобода» про визнання незаконними рішень Одеської міськради з мовних питань, зокрема про право вибору батьками та учнями мови навчання. Тобто дана політична сила будь-якими шляхами, навіть всупереч чинному в країні законодавству, намагається заборонити роботу класів із російською мовою навчання у школах міста, а також використання її в групах дошкільних установ. Заборонити тільки тому, що, на її думку, діти повинні навчатися винятково українською. Ну чим не Баба Яга?

Однак 2 січня 2014 року Вищий адміністративний суд України на підставі поданої Одеською міською радою касаційної скарги призупинив дію рішення Одеського апеляційного суду.

Тут варто нагадати передісторію питання. Сьогодні рідко хто згадує про те, що Закон України «Про мови в Українській РСР» цілком відповідав Європейській хартії регіональних мов або мов меншин. Він гарантував право одержання освіти національною мовою.

Відтоді було внесено чимало виправлень у вітчизняне законодавство.

Так, набув чинності Закон України «Про засади державної мовної політики». В Одесі й на території Одеської області російська мова офіційно є регіональною мовою. Закон передбачає, що в місцях застосування регіональної мови «потреба громадян у мові навчання визначається в обов'язковому порядку за заявами про мову навчання, які подаються учнями (для неповнолітніх – батьками або особами, які їх замінюють), студентами при вступі до державних і комунальних навчальних закладів…» (ч. 3 ст. 20). «Державні і комунальні навчальні заклади у встановленому порядку створюють окремі класи, групи, в яких навчання ведеться іншою мовою, ніж у навчальному закладі в цілому, за наявності достатньої кількості відповідних заяв…» (ч.4 ст.20). 

Важливість дбайливого ставлення до регіональних мов закладена і в Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, ратифікованій нашою країною. У ній, зокрема, говориться: «Охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин у різних країнах та регіонах Європи є важливим внеском у розбудову Європи, що ґрунтується на принципах демократії та культурного розмаїття в рамках національного суверенітету і територіальної цілісності». 

Цілком конкретні заходи закріплені даним документом і стосовно вивчення регіональних мов: «Передбачення належних форм і засобів викладання і вивчення регіональних мов або мов меншин на всіх відповідних рівнях» (п.1f, ст. 7). А також «передбачення особам, які не володіють регіональною мовою або мовою меншин і які проживають у місцевості, де вона використовується, можливостей вивчати її за своїм бажанням» (п.1g ст. 7). 

Досить часто рішення про надання російській мові статусу регіональної називають дискримінаційним кроком стосовно української мови. Хартія знов-таки це успішно спростовує: «Вжиття спеціальних заходів у галузі регіональних мов або мов меншин, які спрямовані на досягнення рівності між особами, що вживають ці мови, і рештою населення або які належним чином враховують їхній конкретний стан, не розглядаються як акт дискримінації проти тих осіб, що вживають більш поширені мови» (п.2 ст.7). 

Враховуючи все вищевикладене, доводиться визнати, що рішення Одеського апеляційного суду виглядає більше політично, а не юридично вмотивованим. Саме тому, як відзначив Олександр Іщенко, на найближчій сесії міської ради 13 лютого будуть розглянуті документи, спрямовані на збереження права громадян на вільний вибір мови навчання у школах Одеси. Права, гарантованого і українськими, і європейськими юридичними нормами. Тому керівництво міста не сумнівається в позитивному результаті розгляду поданої ним касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.