Святкового дня із особливою гостротою відчуваєш щастя людини, яка опинилася на схилі віку не десь «за бугром» чи в мегаполісі, а вдома, на своїй малій батьківщині. Прийшовши на наш напівлегальний пляж 19 січня, ми начебто зайшли на сайт «Однокласники». Поспілкувалися із зовсім різними, зате все одно близькими давніми знайомими, тож згадувалися знамениті рядки Олега Митяєва: «Как здорово, що все мы здесь сегодня собрались». Уже за це ми повинні дякувати Богу, долі – або хто там розпоряджається нашим життям…
Для одних занурити своє тлінне тіло в чотириградусну воду – священний обряд, хтось демонструє молодечу відвагу, а багато хто вирвався з повсякденної суєти подихати чистим повітрям, підзарядитися енергетикою великої європейської річки. А радість спілкування?.. Без чинів і рангів, без внутрішнього напруження, коли поруч не співробітники й колеги, а просто громадяни, точніше, співгромадяни, земляки.
Що стосується найголовнішого, а саме, духовного й фізичного здоров'я, то погодьтеся: ні численні тренажерні зали, ні Палац спорту, що будується, з басейном і сауною разом узяті, не замінять вам і вашим дітям чисте повітря й дунайську хвилю. Приходьте сюди, і не лише у свята!
