Дзвінкі ритмічні удари молота об залізо лунали, наче бій курантів. Майже на всю Йосипівку чутно, що працює кузня. А господарюють тут брати Іван та Роман Мушти.
Майстри вже завершували роботу, коли завітала до них. Тож випала нагода на власні очі побачити створення ковальського виробу. Зрозуміла, що в цій справі потрібно мати неабияку фантазію та чималу силу. Отже, це суто чоловіче ремесло, до того ж сьогодні досить рідкісне. І приємно, що цей вид мистецтва живий у нашому районі.
Хлопці пам’ятають, як у дитинстві їм завжди хотілося потрапити до колгоспної кузні й хоч разочок вдарити молотом по розпеченому залізу. Минув час. Іван здобув економічну освіту, Роман вступив на заочне відділення академії зв’язку. Але брати вирішили стати продовжувачами ковальської справи.
– Можливо, в це важко повірити, але основних ковальських навичок ми навчилися через інтернет. Прочитали, як усе це робиться, і зрозуміли, що ковальство – нелегка праця. Але відступати не збиралися, – розповідають вони.
Найперше взялися за облаштування приміщення. Затим перейшли до виготовлення горна. Устаткувавши кузню, приступили до роботи.
З молотом і залізом працюють лише ледь більше півроку, але вже можуть показати прекрасні результати своїх старань.
– Найпершим нашим виробом була лавка. Ця робота забрала чимало часу. Ми вклали в неї всю душу. Зараз лавка красується на подвір’ї нашої односільчанки та давньої подруги. Змайстрували й гойдалку на замовлення директора Бакшанського НВК Петра Тарабанчука для його внучки. Дуже приємно, коли наша робота подобається людям, – розповідає Роман.
Окрім гойдалок і лавок, ковалі виготовили красиві покриття на криницю, парканчики та інші чудові речі. Їхні металеві вироби виконані в сучасному стилі. А листочки, троянди, китиці винограду, що прикрашають їх, – мовби живі.
Взагалі ж ковальські роботи, навіть на перший погляд найпростіші, потребують чимало часу та зусиль. Наприклад, аби виготовити невеличку китичку винограду, треба зробити кількасот ударів молотом.
Молоді люди прагнуть працювати, вдосконалюватися. Мають справу не тільки з залізом. Пробують і інші матеріали. Виготовили для своєї мами Ольги Іванівни оригінальний світильник. На дерев’яну основу прикріпили чашки із синього прозорого скла, які слугують плафонами. Вмикаєш – і всю кімнату наповнює синє світло.
Мене вразили старанність, любов і тепло, що їх доклали ковалі до своїх виробів.
