За таким принципом ось уже по кілька років господарюють на своїх присадибних ділянках сім’ї Олександра Зінюка та Ігоря Дзюбенка, що мешкають у Саврані. Аби не завдавати шкоди землі, вони не застосовують на своїх городах та в садках оранку чи перекопування, просапування, не користуються мінеральними добривами та хімічними засобами захисту рослин. Разом з тим усе, що вони вирощують, добре врожаїть. За всіма канонами традиційної агротехніки це вважається неможливим, але факт залишається фактом.
Як відомо, ґрунти в Саврані не відзначаються високою родючістю. Не виняток і присадибна земельна ділянка, що в користуванні Олександра. Ведучи пошук шляхів підвищення родючості землі, він перечитав багато спеціальної агрономічної літератури. Вісім років тому його зацікавили праці таких науковців, як австрієць Зепп Хольцер, росіянин Микола Курдюмов, українець Борис Бублик. Тоді ж і розпочав савранчанин вирощувати городні культури за принципами, що пропагують і практикують ці вчені. Через кілька років приклад Олександра наслідував і Ігор.
Метод, за яким господарюють на своїх присадибках чоловіки, вони називають природовідповідним, або органічним землеробством. В його основі лежить постійне відновлення та збільшення гумусу – родючого шару ґрунту. Таким чином, за словами Олександра та Ігоря, вони наслідують матінку-природу. І тут за приклад можна взяти ліс, де ніхто не оре ґрунт, не бореться з бур’янами, не вносить добрива, проте лісова земля – з найродючіших.
Для обробітку своїх городів Олександр та Ігор зі своїми дружинами Наталею та Людмилою використовують лише плоскоріз Фокіна. За допомогою цього універсального інструмента здійснюється формування грядок, нарізування канавок для насіння, прополювання, розпушування, підгортання, проріджування, скошування бур’янів тощо. До того ж працювати плоскорізом набагато легше, ніж лопатою, сапою або мотикою. Єдиний виняток складає поки що вирощування картоплі, садивний матеріал якого доводиться закопувати в землю лопатою. Проте землероби випробовують способи вирощування «другого хліба» безпосередньо на ґрунті. Для боротьби із шкідниками, зокрема з колорадським жуком, застосовують тільки біопрепарати.
Згідно з принципами природовідповідного землеробства, по землі, де ростуть сільгоспкультури, не можна ходити, аби не ущільнювати ґрунт. Тому земельна ділянка розбивається на грядки шириною близько 80 сантиметрів, поміж якими залишають доріжки. Спочатку на грядках варто висіяти так звані рослини-сидерати – як доступне та ефективне зелене добриво. Це жито, овес, гірчиця, фацелія, люпин та деякі інші. Після скошування їх мульчують (подрібнюють) і використовують як шар органіки. Мульча затримує вологу в ґрунті, не дає проростати бур’янам, а перегнивши, збагачує землю поживними речовинами. Крім того, для накриття грядок застосовують спеціальне агроволокно, яке можна придбати в магазинах.
Такий підхід до обробітку землі дуже сподобався нашим господарям. Як вони запевняють, застосування природовідповідного землеробства дало можливість підвищити родючість земельних ділянок, збільшити врожаї, до того ж на городні роботи витрачається значно менше часу та фізичних сил, ніж зазвичай. Єдина проблема, яка стоїть нині перед савранськими прихильниками природного землеробства, – це брак коштів на придбання посівного матеріалу, біопрепаратів, відеодисків і журналів з інформацією про досвід їхніх однодумців у різних куточках світу. Тому Олександр та Ігор хочуть зацікавити своїм методом якомога більше жителів селища і району. Якщо це вдасться, то мають створити громадську організацію «Фіта» (назва літери старослов’янської абетки, що символізувала собою природу) і об’єднати тих, хто господарюватиме по-новому. Тоді фінансові проблеми вирішаться самі собою. Та найголовніше – побільшає людей, які ставитимуться до землі з любов’ю.
Землероби стверджують, що користуючись таким методом, будь-яка сім’я за кілька років зможе забезпечити себе екологічно чистими продуктами харчування рослинного походження, зокрема фруктами та ягодами, не докладаючи при цьому надзусиль.
