Щороку, у лютому, в оселі Михайла Івановича Бондаренка, що на околиці села Мар’янівки Ширяївського району, збирається вся його велика родина. Приходять діти ветерана війни та праці, приїжджають онуки і праонуки. Збираються, щоб привітати батька, дідуся, прадідуся з черговим днем народження, побажати йому доброго здоров’я, довголіття.
А цього року у Михайла Івановича особлива дата – 90-літній ювілей. Щасливі бачити батька здоровим і бадьорим, як для такого поважного віку, Надія та Григорій, їхні молодші сестри, теж уже давно пенсіонерки Віра та Любов, усі мешканці Мар’янівки. Вшановують Михайла Івановича своєю любов’ю і турботою 12 онуків, 17 праонуків і навіть двоє прапраонуків.
Життя не балувало Михайла Бондаренка ще змалечку. Зростав він, по суті, сиротою: батьки рано померли і хлопчика виховувала тітка. Ще з дитячих літ пішов працювати до місцевого колгоспу у рідному селі. Потім війна, німецько– румунська окупація населених пунктів району. Сільчани майже три роки чекали повернення радянської влади.
У квітні 1944 року нарешті настала весна визволення. Михайла Бондаренка, який нещодавно одружився на сільській дівчині Любі, польовий військкомат призвав на фронт. Неподалік від рідного села його і ще багатьох таких же, як він, необстріляних кинули в бій. У складі 1-го Українського фронту пройшов Михайло Іванович від рідного села майже до самого Берліна. В боях на Сандомирському плацдармі був нагороджений медаллю «За відвагу». Ще однією бойовою медаллю «За відвагу» воїна-фронтовика було відзначено за бої під Берліном аж після війни у 1956 році.
Після перемоги над фашизмом Михайло Бондаренко служив ще рік у Радянській Армії. А коли в 1946 році повернувся до рідної домівки, його з нетерпінням чекали молода дружина та маленька донечка.
Після війни Михайло Бондаренко з головою занурився у трудові будні колгоспного виробництва. Тривалий час працював бригадиром, завідувачем складу, на інших посадах.
Десять років тому із дружиною Любов’ю Самійлівною відзначив золотий ювілей подружнього життя. На жаль, уже пішла у вічність вірна дружина учасника бойових дій, і Михайло Іванович живе самотньо у своїй оселі на околиці Мар’янівки. Сам, але не самотній: поруч завжди троє доньок і син, сусіди, односельці.
