Для Максима та Лілії Богаченків із села Кам’яного Савранського району найріднішою людиною є їхня бабуся Людмила Миколаївна. На жаль, так сталося, що ці діти давно втратили батьків. Вже багато років вони ділять із бабусею і радощі, і печалі. Вона ж намагається зробити все для того, аби Максим і Ліля не відчували себе обділеними. В цій невеликій сім’ї всі живуть у мирі та злагоді, завжди розуміють одне одного.
З бабусею дітям легко і просто, більше того – вона їхній найкращий друг. Це трійко ніколи не сумує – завдяки бабусиній творчій вдачі. Онуків навчає всього, що сама знає. Тож разом співають, вишивають і шиють, використовуючи всю свою фантазію. Буває, сядуть одне навпроти одного і з допомогою різнокольорових ниток і голки творять дива на полотні. Разом пораються по господарству. Адже як і всі сільчани, тримають домашню живність, мають город.
Активні Максим і Ліля не тільки вдома, а й у школі. Добре навчаються, чим завдячують також своїй бабусі, яка допомагає робити домашні завдання. Беруть участь у різноманітних заходах, що відбуваються в селі та в районі. В цьому також заслуга Людмили Миколаївни, яка навчає дітей творчо мислити, триматися на сцені (останнє нерідко відпрацьовують вдома).
Людмила Миколаївна допомагає і вчителям. Вона без проблем напише цікавий сценарій для проведення свята, вдало вплітаючи у нього свої жартівливі вірші та художні номери.
– Людмила Миколаївна переїхала в Кам’яне заради своїх онуків. Раніше вона жила в Любашівці, де працювала начальником управління Пенсійного фонду. З її появою на нашій вулиці стало веселіше. Адже вона завжди провідає, вислухає, розрадить, – говорить про свою сусідку Наталя Бабійчук.
Бабусю Людмилу вважають на кутку ще й своєю медсестрою.
– При потребі виміряє тиск, зробить перев’язку. Вона добра, чуйна, співчутлива, – додає ще одна сусідка – Оксана Липовецька.
А потім разом підсумували: такими виховує і своїх онуків, заради яких живе. Справді, Максиму та Лілії є що перейняти і чого навчитися від своєї бабусі. Її щира любов сторицею відзивається в юних серцях.
