Робота в Березівській районній раді нинішнього скликання є першим депутатським терміном директорки Михайло-Олександрівської ЗОШ Людмили Похиленко.
За всі роки своєї педагогічної діяльності вона жодної миті не пошкодувала, що обрала цю професію. Про неї мріяла з дитинства, ще навчаючись у сільській школі рідного села Основа. А ім’я своєї першої вчительки досі часто згадує зі вдячністю.
Навчалася легко, охоче, бо вбачала у своїй шкільній освіті початок шляху до майбутнього здійснення мрій. Після Основинської восьмирічки продовжувала навчання в Ряснопільській школі, по закінченні якої успішно склала іспити до Ізмаїльського педагогічного інституту на факультет початкової освіти. І ось уже за плечима 31 рік досвіду роботи у школі – з єдиним записом у трудовій книжці: Михайло-Олександрівська ЗОШ.
Приїхавши вчителювати до рідного краю – Березівського району, тільки що до іншого села, невдовзі одружилася. Працювати починала в молодших класах. Викладала українську мову та літературу. А останні дев’ять років керує навчальним закладом.
Неабиякий хист господаря мусить мати директор сільської школи, особливо якщо та дісталася у спадок не в найкращому стані... Тож залишалося засукати рукави і братися до справи. Близько до серця сприймаючи хвилювання дружини (основна увага якої все ж таки мала спрямовуватися на організацію навчально-виховного процесу), чоловік Людмили Миколаївни взявся дбати про шкільне господарство. У майстерних руках охайнішою стала будівля, дедалі кращало все довкола. Червоними тюльпанами вітають щовесну шкільні квітники. І внутрішнє доглянуте приміщення прикрашають пишні квіти у горщиках (квіти – пристрасть директорки).
Під опікою Л.М. Похиленко – 15 педагогів, 80 школярів, кухарі, охоронники, кочегари й техпрацівники (без яких, як каже директорка, й ладу б не було). Всі разом щоліта готують школу до першого вересня і протягом року дбають про благоустрій.
– Колектив дружний, – розповідає Людмила Миколаївна. – Значна частина його – наші випускники.
Два роки тому облаштовано клас для дошкільнят (за допомогою благодійного фонду депутата ВР України Івана Фурсіна), старі вікна замінено на металопластикові (за підтримки місцевого бюджету). Це стало для всього колективу неабияким стимулом до майбутніх здобутків.
Колеги, педагоги інших шкіл характеризують директорку Михайло-Олександрівської школи як спокійну, виважену, відповідальну людину, яка з повагою ставиться й до старого, й до малого.
Згодом михайло-олександрівці зауважили позитивні зміни, що сталися у школі. Тож коли запропонували Людмилу Похиленко обрати депутатом районної ради, сумнівів ця ідея ні в кого не викликала: кандидатура гідна. Як депутат райради, Людмила Миколаївна не залишає без відповідей звертання своїх земляків із будь-яким питанням. Своїм чи не основним обов’язком вважає допомогу старим, немічним, самотнім. Не рідкий гість вона в оселях таких людей. Й у школі значущою ланкою виховної роботи є тимурівський рух.
