Коли мова заходить про жіночі захоплення, зазвичай на думку спадає вишивання, плетіння гачком, квітникарство. А от жительці села Полянецьке Тамарі Рибак до вподоби працювати кельмою. Жінка вміє і грубку змурувати, і стіни та стелю пошпаклювати, поштукатурити, облицювати плиткою і шпалери поклеїти.
Свого часу жінка залишилася сама без чоловіка з двома дітьми на руках. Її оселя потребувала ремонту. Грошей, аби найняти майстрів, у Тамари не було. Тож вирішила зробити все сама. Деякі знання і навички вона мала, оскільки закінчила будівельне училище за фахом маляр-штукатур, плиточник-облицювальник. Почала з штукатурки. Звісно, не все вдавалося відразу, та наполегливість жінки взяла своє. Потім самотужки навчилася шпаклювати та клеїти шпалери. Опанувала і процес облицювання.
Муруючи свою першу грубку, Тамара кілька разів повністю розбирала незакінчений витвір і починала все з початку. Зате ось уже тринадцятий рік опалювальна споруда надійно служить своїм господарям.
Односельці оцінили старанність майстрині. Побачивши, як Тамара відремонтувала своє житло, почали запрошувати її до себе, щоб допомогла зробити затишнішими і їхні домівки. Жінка із задоволенням відгукувалася на запрошення, бо їй припало до душі це заняття, та й якась копійка матері-одиначці була дуже доречною.
Слава про вправну майстриню полинула селом. Керівництво ТДВ АПК «Саврань», в якому Т. Рибак працює, запропонувало їй пошпаклювати стіни та поклеїти шпалери в конторі сільгосппідприємства. Потім Тамара виконувала ремонтні роботи в сільській амбулаторії та місцевому Будинку культури. Тепер майстриню знають і в Саврані, і навіть в Одесі, де доводилося працювати на замовлення.
Крім ремонтних робіт, Тамара Рибак вміє полагодити побутові прилади, замінити розетку чи вимикач, почепити і приєднати до електромережі люстру, усунути несправності в електропроводці.
Про цю жінку так і хочеться сказати: і швець, і жнець…, тобто, і муляр, і штукатур, і електрик, коротко кажучи, на всі руки майстриня.
