Здрастуйте, дорогі жінки!
Чи знаєте Ви, що ми перші у Європі…
Ура! Нарешті! Хоч у чомусь! До речі, а у чому?
Не поспішайте радіти.
Отже, Україна стала абсолютним чемпіоном Європи за кількістю розлучень. Як?
Ми обігнали навіть Російську Федерацію. На тисячу жителів у нас припадає 5,3 розлучення.
Психологи називають безліч причин розладу у сім’ях: від економічної ситуації в країні до… моди на розлучення. Або на швидкоплинні шлюби. Кому як більше подобається.
До речі, в Амстердамі запропонували охочим реєструвати шлюб на двадцять чотири години. Навіть видають необхідну атрибутику: пластмасові кільця, букет, вбрання. Що робити з усім цим після закінчення шлюбної доби? Ділити при жартівливому розлученні?
Мало хто замислюється, що за цими смішними, на перший погляд, заходами стоїть справжнє життя. І, як правило, у справжньому житті розлучення – це зовсім не весело. Особливо, коли до ситуації причетні діти.
Треба відзначити, що розлучення самі по собі ніколи не були справою безболісною. Розставання деяких відомих людей охрестили «розлученнями століття» або навіть тисячоліття.
Напевне любителі світської хроніки добре пам’ятають, як розлучалася світська левиця Яна Рудковська з бізнесменом Віктором Батуріним. Або не менш роздутий ажіотаж на всьому пострадянському просторі щодо розлучення пари Слуцкерів. Дітей при цьому то віддавали одному з батьків, то відбирали. Начебто для їхнього ж добра.
Як з’ясувалося, сільська глибинка також не обходиться без неприємних і навіть скандальних розлучень сімейних пар і непримиренних воєн за дітей та їх утримання.
Отже, запрошуємо до обговорення.
Ніби вже й не рідні…
Він стояв у чужій кімнаті та з пересторогою дивився на незнайомого чоловіка в чорному одязі, який з серйозним виглядом щось читав. Маленька людина з дорослим поглядом великих сумних очей. Хлопчина просто не розумів, чому досі такі лагідні та люблячі батьки зараз кричать та зляться одне на одного? Мати плаче (останнім часом вона постійно плаче), а батько зблід і стис кулаки. Що сталося з його рідними людьми?
…За останні півроку хлопчик раптом подорослішав: у свої неповні сім став дуже чутливим та настороженим. Наче до літньої людини до нього все частіше навідуються спогади. Вони приходять до дитини, як картинки з минулого. І, на відміну від чорно-білого сьогодення, кольоровими. Найчастіше зринає в пам’яті сонячний зимовий вечір, коли вони разом гуляли містом. Спочатку гралися у парку, а потім зайшли зігрітись та поласувати смачненьким до затишної кав’ярні.
Міцно тримаючи за руки двох найголовніших та найрідніших людей на світі, хлопчик почувався найщасливішим. У батьківських очах відблискував сяючий пухнастий сніг. Лилося тепло у саму душу щасливої дитини.
Та родинна казка скінчилася. Хлопченя навіть одразу і не помітило – коли це сталося. Спочатку татко все довше затримувався на роботі, мама кричала, плакала, а потім якось збайдужіла. Вже не було спільних обідів та сніданків, не стало й веселих сімейних прогулянок. Все частіше він гуляв то з батьком, то з матір’ю. Але уваги до нього побільшало. Але осібно – то від тата, то від мами. Дитяче серце відчувало у цій турботливості якусь нещирість. Здавалося, найрідніші йому люди затіяли дивне змагання – хто кращий, кому вдасться зробити сина щасливішим? Купували йому іграшки, частували ласощами, водили до розважальних центрів. Коротко кажучи, наввипередки виконували усі забаганки. А син, тим часом, ставав неспокійнішим, вимогливішим, вередливішим. Але найчастіше він мріяв знову бачити отой теплий блиск в очах, спостерігати батьківські обійми і чути просте, але таке дороге серцю: «Я тебе дуже-дуже кохаю!» Всього цього не стало. Вже не було обіймів батьків, поцілунків, теплих розставань та зустрічей. Кожен жив сам по собі – власним життям.
Одного разу мама взяла його на руки і сказала: «Синку, ти вже дорослий! Відтепер ми будемо мешкати з тобою удвох». Вона щось довго говорила про батька, про його погану вдачу, але хлопчик цього це розумів. Як його батько може бути поганим?! І чому мама його любила, поганого?
Далі – ще гірше. Він дуже сумував за татком. Майже щовечора мама кричала щось у телефонну слухавку, а потім ридала в подушку. Він і сам плакав – тихенько, у своїй кімнаті. Коли почали ділити речі, виносити техніку та меблі, хлопчик зовсім розгубився. Дорослі кричали та розмахували руками. Здавалось, вони зовсім забули про існування дитини. Кожен доводив щось своє. А потім почали шарпати і його. Заспокоїлись лише тоді, коли дитина голосно розридалася…
Потім були незрозумілі слова «Рішення суду», які зачитав той серйозний чоловік у незвичайному одязі. Після того, як він замовк, мати крикнула батькові: «Це ще не кінець, я піду далі!»
Малюк здригнувся від тих слів…
Інна КОБЗАР, м. Біляївка
Сюжети з глибинки для Голлівуда
Болградський районний суд бачив фінал багатьох життєвих ситуацій. Сьогодні біля вхідних дверей лаються. Молода жінка міцно тримає за руку дитину років чотирьох. Навпроти – молодий чоловік і літнє подружжя.
– Все одно відберу його, – зі злістю повторює чоловік. – І жодної копійки ти не одержиш. І дитину не побачиш. Ніколи. Хотіла розлучення? Одержи. Але на гроші не сподівайся.
– Говори, говори скільки завгодно! Я – мати! Закон на моєму боці, – не поступається жінка.
– Нічого, на кожен закон ми довідку знайдемо, – говорить жінка похилого віку, роблячи крок уперед. – У нас родичі і в лікарні є, і в сільській раді. Ми таких довідок наберемо, що це ти ще будеш аліменти сплачувати…
Сварка ні до чого не призвела. Розійшлися сторони… у різні сторони. Ніхто не звернув уваги на те, з яким жахом дитина дивилася на батьків, бабусю і дідуся. На його очах з рідних людей вони перетворилися в лютих ворогів, які ніяк не могли його поділити…
У кабінетах виконавчої служби міста також бувало гаряче навіть у найхолодніші зимові дні.
– Мені аліменти не сплачують уже два роки. Зробіть щось.
– Ну, як же не сплачують. Ось є позначка про виплату.
– Так, один раз батько дитини заплатив. І після цього жодної копійки не дав.
– Тоді ви не можете стверджувати, що він взагалі не платив.
– Так, але це було всього лише раз. А дитина їсть щодня.
– Жінко, от про це і розповідайте батькові дитини. Ми не можемо нічого йому зробити. Він ніде не працює за нашим даними. Отже, він не може утримувати вашу дитину…
– Але я знаю, що він працює вантажником у нашому сільському магазині.
– Ви можете це підтвердити документально?
– Ні.
– А от він підтвердив довідкою, що ніде не працює. Поговоріть з ним, поясніть ситуацію.
– Але він сказав, що поки я не дозволю йому бачитися з дитиною, то не дасть і гривні.
– То дозвольте йому бачитися з дитиною.
– Але тоді він взагалі ніколи не заплатить…
Базарний день в Арцизі багатий на події. У центрі ринку розігралася драма. Жінка похилого віку розмовляє з маленькою дівчинкою. Пригощає її яблуком і простягає пакет з печивом. Підбігає мама дівчинки і повертає пакет:
– Заберіть. Нам не потрібні ваші подачки.
– Але я ж Таєчці. Нехай дитина поїсть.
– Дитині є що їсти. А от з одягом проблеми. Передайте вашому синові, що він спізнюється з виплатою аліментів.
– Йому зарплату у цьому місяці не виплатили.
– Вам же пенсію виплатили. Виручіть сина. А дитину не потрібно травмувати постійними зустрічами.
Дівчинку за руку потягли. На очах бабусі і онучки блищали сльози.
Це лише штрихи, окремі невеликі історії, які складаються у спільну безсторонню картину. Дивно, але історій розлучень, де інтереси дитини, її добробут і душевний стан ставилися на перше місце, можна порахувати на пальцях однієї руки.
Взагалі маніпулювання кимось з подружжя за допомогою дитини – це сюжет майже кожної другої мильної опери або мелодрами. Часто у ЗМІ (як правило, жовтих) розповідається про те, як якась зірка зірвала куш при розлученні, або систематично зриває його, дозуючи зустрічі з дитиною на власний розсуд. Або сюжет може бути про безсердечного батька, який викреслив рідну дитину зі свого життя, завівши іншу родину.
Ми любимо нарікати, судити таких зірок: ось, мовляв, докотилися!
Чому ж часом у невеликих затишних містечках відбуваються історії, гідні бути знятими у Голівуді і одержати нагороду за нелюдський сюжет?..
Найдієвіші ліки – любов
Ми звернулись до психолога Катерини Манжул з проханням пояснити, як саме треба поводитися з дітьми, щоб розлучення максимально безболісно минуло для на них.
– Розлучення – стрес не лише для дорослих, але й для дітей. Наслідки розлучення можуть вплинути на усе подальше життя спочатку дитини, а потім і дорослої людини, – говорить К. Манжул. – Батьки часто втрачають контроль над своїми емоціями, з’ясовують стосунки, ділять майно, звинувачують одне одного в усіх життєвих негараздах, незважаючи на присутність сина чи доньки, які спостерігаючи за цим, занурюються у глибокі душевні переживання. Їм здається, що батьки їх зрадили, зіпсували життя своїм рішенням.
Тому в жодному разі не обговорюйте деталі розлучення при вашій дитині. Навіть коли ви розходитеся мирно, це шок для неї, яка звикла бачити батьків разом.
Прояви стресу у сучасних дітей можуть бути різними. Найчастіше спостерігаються потрясіння, гнів, смуток, страх, пригніченість. Це тільки деякі види реакцій, які проявляються у дітей, дізнавшись, що батьки збираються розлучитися.
Замкнутість у собі також є частим проявом стресу. Перебуваючи у такому стані, дитина звинувачує себе у всьому, що сталося. Вона може навіть пообіцяти батькам, що буде поводитися добре, слухатися, добре вчитися. Аби тільки мама і тато знов були разом.
Гіперактивність також може бути відповіддю на різку зміну в сім’ї. Дитина вимагає до себе якомога більшої уваги, адже боїться, що тепер на неї зовсім не зважатимуть, будуть менше любити.
Роздратованість дитини навіть з найменших причин може бути для вас сигналом, що син чи дочка тяжко переживають розлучення.
Набагато гірше, коли ця вина, агресія, будуть спрямовані на самого себе, що може спричинити затяжний депресивний стан, або ж психологічну травму. Для повноцінного розвитку особистості та її активної участі в суспільному житті, необхідні двоє – мати та батько. І не варто забувати про те, що за долю дитини несуть відповідальність обоє батьків.
Можна назвати кілька важливих моментів поведінки дорослих в період розлучення.
Обов’язково поясніть дитині причини розлучення.
Тут треба бути обережними, щоб гнів та образа на колишнього чоловіка чи колишню дружину не завадили вам зосередитися на тому, щоб заспокоїти дитину. Будь яку критику батька чи матері вона сприйме або на свій рахунок, або просто перестає слухатися. Неодмінно наголосіть на тому, що дитина жодним чином не причетна до розлучення. Ідеальний варіант, якщо ви повідомите про це рішення разом. Таким чином продемонструєте, що зміни не такі вже страшні.
Намагайтеся якомога більше часу приділяти дитині. Але додатково не навантажуйте, аби відволікти увагу. Якщо дитина зрозуміє, що ви це робите навмисно, створюючи якісь неприродні ситуації, можете втратити контакт з нею.
Не забороняйте дитині бачитися з тим, з ким дитина не буде жити. Згадайте, що досі весь її світ зводився до обох батьків. І вона однаково потребує любові обох.
Назавжди вилучіть з лексикону такі слова: «Ти такий (така), як твій батько (мати)». Для сина та доньки упродовж її життя мама і тато були найкращими людьми. Не ламайте цю впевненість. Адже в очах вашої дитини і так майже все зламано.
Не вирішуйте подружні конфлікти за рахунок дитини. Але, як показує практика, це найменше вдається подружжям, які хворобливо переживають процедуру розлучення.
Частіше кажіть своїй дитині, як ви її любите, тому, що під час шлюборозлучного процесу дитяча психіка і ранима душа вимагає якомога більшої уваги до себе, розуміння та чуйності.
Хочу додати, що психічне здоров’я дитини не менш важливе, ніж фізичне. Пам’ятайте про це.
