По суті, на сході України точаться бойові дії. Погодьтеся, в останні дні військово-політичні події в нашій країні мовби відсунули тему виборів Президента на другий план. Хоча всі розуміють, що від нього багато в чому залежатиме оздоровлення морально-психологічного клімату в суспільстві.
Яким має бути новий Президент нової України? Що потрібно, щоб він став справжнім лідером країни, яка страждає від внутрішнього протистояння? Про це тривала бесіда з відомим на Одещині громадським діячем, головою обласної організації ВГО «Комітет виборців України» Анатолієм Бойком.
– Анатолію Михайловичу, на жаль, останнім часом на долю всіх жителів нашої країни, як то кажуть, і старого й малого, випало багато випробувань. Після всенародно обраного Президента, що втік із країни, в ній зросло протистояння. Тому я, як і багато хто з виборців, стурбований тим, що президентські вибори можуть не відбутися.
– Так, така стурбованість у суспільстві є. Але на мій погляд, вибори можуть бути зірвані тільки за умови вторгнення в Україну іноземних військ. Опитування та соцдослідження показують, що український соціум у більшій своїй частині – за проведення президентських виборів, які нарешті підтвердять легітимність центральних органів влади, що зрештою сприятиме стабілізації у країні – насамперед політичній.
Центрвиборчком ужив усіх необхідних заходів, щоб вибори відбулися. Додам, що сьогодні переважно на них зосереджено увагу також і всіх ключових політичніх сил. Я зараз не вбачаю проблем, пов’язаних із порушеннями Закону про вибори…
– Але погодьтеся: день у день усе більше виникає етичних проблем у виборному процесі.
– Вони створюються окремими кандидатами у президенти та їхніми опонентами. Це з одного боку. А з іншого – засобами масової інформації, і особливо деякими інтернет-виданнями. Які тільки сьогодні слова не почуєш: і звинувачення у крадіжках на адресу претендентів на президентський пост, і копирсання в їхньому родоводі…
– Що сприяє підриванню кредиту довіри до публічної особи…
– Хочу нагадати, що прийняття Закона про вибори – це тільки юридична процедура, завдання якої – забезпечити технічний бік виборного процесу...
– А етичний бік регламентується нормами моралі, про які часом забувають деякі політики. Інакше як цинізмом – ні, точніше, хуліганством – не назвеш, коли кандидатів у президенти закидають яйцями, застосовують до них фізичну силу. Не дають вийти з готелю, обзивають найнепристойнішими словами, навішуючи різного роду ярлики, що викликає у їхніх прихильників тільки агресію у відповідь.
– Цілком вірно. Агресія породжує агресію.
– А в підсумку ці бридкі факти призводять до розбрату в суспільстві.
– Щиро кажучи, наше суспільство вже було роз'єднане. Все почалося до Євромайдану, коли народ, втомившись від корупції від верху до низу, вийшов на протест.
– Народний протест, який сьогодні у плині передвиборного процесу наростає.
– Як важливо, щоб політтехнологи в цій президентській гонитві зрозуміли, наскільки названі факти шкодять таким необхідним усім нам виборам…
– Найприкріше, що за фактами приниження честі та гідності, за образи політиків не порушено кримінальних справ. Невже це все пройде повз увагу правоохоронних органів? Наскільки сьогоднішній електорат відрізняється від електорату попередніх років!
– Іване Георгійовичу, при всім при тім, на мій погляд, виборець усе той же. Тільки тепер він може спілкуватися з кандидатами в соціальній мережі. Критикувати, давати свої ради, пропозиції, наближати претендента на найвищий пост країни до реалій нашої суворої дійсності.
Сьогодні виборець як ніколи наелектризований, він став вимогливішим до своїх припустових обранців. Упевнений, що він набагато скоріше стає громадянином України, ніж деякі політики, яким стало складніше маніпулювати свідомістю соціуму…
– І все-таки, так чи інакше, спроби маніпуляцій очевидні. Інша справа – їхня результативність... Що й казати, хотілося б запобігти на нинішніх виборах таким методам, як нейролінгвістичне програмування...
– Із цим ми зіштовхнулися в період «помаранчевої» революції, коли на першому Майдані політики переконали нас, що так далі жити не можна… Тоді було чимало маніпуляцій.
– Але зараз зневірений народ навряд чи клюне на НЛП.
– І тому НЛП, на мій погляд, політикам важко буде використовувати… Хоча вже зараз окремі кандидати у президенти, та й загалом в український політикум, волають до сердець людей, відриваючи їх від реального світу й ведучи у світ віртуальний.
– Тобто виборець може забути на короткий час, у яких тяжких умовах він живе, бо політик словом може вміло повести в неприявний, у нереальний світ – але з достатком, із повагою до прав особистості…
– Так, так – переносячи людину, так би мовити, в життя її мрії.
– І ось тут чиниться вплив на ті ділянки головного мозку, в яких запам'ятовуються недійсні позитиви…
– Подібні прийоми навряд чи вплинуть на вже досвідчених виборців, які навчилися ловити будь-яку фальш у голосі промовця, не піддаватися на хитрощі, такі, як нові зачіски, стиль одягу, міміка, жести… Навряд чи виборці підтримають кандидата в президенти, який буде перетворювати вибори в скандальчики на комунальній кухні, маніпулюючи, так би мовити, людськими пристрастями…
За дванадцять років роботи в Комітеті виборців я дійшов висновку, що на нинішніх виборах люди чекають конкретних, реальних програм від претендентів на пост Президента. І переможе, на мій погляд, той політик, програма якого влаштує і схід, і захід і, звичайно ж, південь України. Наша громадська організація буде вивчати й по можливості – згідно з чинним Законом – впливати порадами на процес підготовки та проведення виборів. Новий Закон про вибори – досить демократичний, на мій погляд. Реєстрація кандидатів у президенти пройшла без порушень. В області вже сформовано окружні виборчі комісії. Їх у нас одинадцять. Чотири – в Одесі, по одній – у Котовську, Ананьєві, Біляївці, Іванівці, Білгороді-Дністровському, Арцизі та Ізмаїлі.
– Сподіваюся, що про те, як проходить в області виборний процес, Ви ще не раз поінформуєте наших читачів. А як до виборця, у мене до Вас одне запитання: що Ви очікуєте від нового Президента України?
– По-перше, щоб він представляв у нашому суспільстві консолідуюче начало, щоб він був політиком, який зможе об'єднати південь та схід і захід України, у яких спільні проблеми… По-друге, я, як і більшість жителів нашої країни, сподіваюся, що новий Глава держави не на словах, а на ділі вживе суворих заходів щодо боротьби з корупцією, якою пронизане все наше життя – від пологового будинку й до цвинтаря. По-третє, хочу, щоб діяльність нового Президента стала чесною, прозорою, доступною, відкритою для народу. Мрію побачити нового Президента, який буде шанований в українському суспільстві, з високим кредитом довіри…
А Ви, Іване Георгійовичу, чого очікуєте від нового Президента?
– Поділяючи сказане Вами, додам: хочу, щоб у нинішній гострій політичній ситуації наш Президент став Президентом-миротворцем... І ще. Так хочу, щоб після 25 травня мій шестирічний онук не запитував мене зі страхом в очах: «Дідусю, а у нас війни не буде?»
