Жителька Вікторівки Мотрона Колінщук нещодавно відзначила столітній ювілей. У святковий день довгожительку привітали виконувач обов’язків голови райдержадміністрації Вадим Шерен і Вікторівський сільський голова Ольга Касько. Мотроні Петрівні було також передано щирі вітання, квіти та подарунки від народного депутата Івана Фурсіна.
Народилася вона 15 березня 1914 року в багатодітній селянській сім’ї. Дитинство припало на роки встановлення радянської влади, громадянської війни та післявоєнної розрухи. Тяжку працю на землі Мотрона пізнала з дитинства. Оскільки все село пішло у колгосп, стала працювати у новоствореному господарстві й родина Колінщуків.
Напередодні Великої Вітчизняної війни дівчина вийшла заміж. У 1939 році народилася донька Ніна. У воєнні роки молода мати, як і тисячі радянських жінок, копала окопи. Мотрона терпляче чекала чоловіка із війни. І дочекалася!
Життя її є відображенням доль багатьох українських селянок. Бабуся пригадує, як доводилося працювати під пекучим сонцем, обробляти вручну по кілька гектарів цукрового буряку, кукурудзи, соняшнику. Нелегко було й дояркам, які йшли на ферму вдосвіта та поверталися поночі, не знаючи ні свят, ні вихідних. А ще сили потрібні були і в домашньому господарстві…
По війні в сім’ї Мотрони Петрівни та Федора Івановича Колінщуків народилося ще шестеро дітей. У їх вихованні та в нелегкій праці – все життя ювілярки. Вона мужньо переносила всі випробування долі. Важкою була втрата чоловіка, з яким прожила майже півстоліття. Вже померли шестеро її дітей, не стало й кількох онуків.
Ціле своє життя Мотрона Петрівна прожила в рідному селі. Ця земля й живить жінку, дає їй сили.
Підтримує свою стареньку матір, яка хворіє та вже зовсім не бачить, її старша донька Ніна. Як вважає 75-річна Ніна Федорівна, секрет довголіття неньки в тому, що вона ніколи не мала в серці зла, була щирою до людей, не гонилася за статками. Раділа життю навіть у складних обставинах, знаючи, що добро перемагає.
