Проведений спеціалістами територіального управління Рахункової палати України по Одеській, Миколаївській та Херсонській областях аналіз стану планування і своєчасності надходження до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їхніх об’єднань, а також дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, показав, що протягом 2011 – 2013 років не сформовано цілісної, дієвої системи нарахування і своєчасного надходження частини чистого прибутку державних підприємств та дивідендів господарських товариств до державного бюджету, в результаті кількість прибуткових державних підприємств щорічно зменшується. Так, протягом 2011 – 2013 років кількість прибуткових державних підприємств зменшилася на 11 одиниць, або на 12,7 відсотка.

За цей період підприємства Одеської області сплатили до держбюджету 45,3 млн грн частини чистого прибутку. Крім того, господарські товариства з державною часткою перерахували до бюджету 48,2 млн дивідендів. Однак протягом зазначеного періоду спостерігається тенденція до зменшення цих надходжень. 

Слід зауважити, що при плануванні надходжень від сплати частини прибутку не враховано основних факторів, які впливають на обсяги надходжень платежів, зокрема обсяги нарахувань та обсяги надміру сплачених платежів, що стало наслідком невиконання планових показників на суму 12,0 млн гривень. Відсутність дієвого методичного підходу до планування надходжень від сплати частини прибутку в розрізі інспекцій стало наслідком того, що при розподілі планових завдань між інспекціями області не повною мірою враховано тенденції, що склались з нарахуванням та сплатою платежів порівняно з відповідним періодом минулого року та протягом поточного року, що стало наслідком по ряду інспекцій значного недовиконання планових показників, по іншим – значного перевиконання. При цьому має місце також наявність фактичних надходжень при відсутності планових показників.

Таким чином, незадовільний фінансовий стан підприємств державного сектора економіки свідчить про низький рівень управління державною власністю як з боку керівників підприємств, так і суб’єктів управління. Зазначене суттєво вплинуло на недонадходження до бюджету частини чистого прибутку державних підприємств та дивідендів господарських товариств.