Споконвіку у жителів багатонаціонального Придунав’я вкоренився звичай напередодні Великодня упорядковувати свої будинки, двори, вулиці, місця вічного спочинку предків, братські могили. Багато бессарабців із зацікавленням сприймають проведення конкурсів на найкращий благоустрій приватної садиби, двору прилеглих територій, підприємств, організацій, установ. Як правило, переможці одержують заохочення з подяками від міських і сільських рад. Цікавий досвід проведення такої роботи накопичений у місті Вилковому, відомому достатком води й зелені.
Цієї весни у скверах Української Венеції посадили сотні бульб канн, ірисів, велику кількість живців троянд і плакучої верби, заготовлених працівниками цеху щодо благоустрою міськради.
Девіз «Щоб гарнішало рідне місто» активно підтримують дитячі заклади – колективи ліцею і загальноосвітньої школи, двох міських садів, ДЮСШ. Інженер з благоустрою міської ради Юлія Галкіна зазначає, що вони щорічно виконують дуже великий обсяг роботи, а клумби школи, якою керує Парасковія Іванівна Іванова, і ДЮСШ на чолі з Марією Федорівною Голубовою входять до числа визначних пам’яток міста.
Інженер з благоустрою говорить, що багато починань вдаються завдяки регулярній спонсорській допомозі підприємців міста. Серед них – Олег Мельник, Сергій Цуркаль, Олег Дубинець, Анатолій Нестеров, Олександр Маковецький, Ігор Вершинін та інші, завдяки яким цех з благоустрою одержав будматеріали для виконання переліку робіт.
У Вилковому, розділеному на острівну й материкову частини, організація робіт на вулицях-єриках трохи відрізняється. На водних магістралях далеко не просто чепурити прилеглу територію, на місцевому діалекті – греблю. Одними акціями з благоустрою тут точно не обійдешся – клумби потрібно доглядати постійно.
Туристи завжди милуються яскравими, строкатими квітниками, оформленими вилківцями з великою винахідливістю. Що не гребля – то палісадник над єриком.
– Кожна молодиця, так називають у нас справжню господиню, вважає справою честі мати біля будинку квітучий куточок з дерев’яними кладочками-сходами, що ведуть до води, – говорить вилківчанка Тетяна Бутилкіна. – Зручно і відром води зачерпнути, і з сусідкою через єрик поспілкуватися.
Не відвести очей від яскравих тюльпанових алей на подвір’ї та прилеглій ділянці Віри Сухової. Захоплення квітами, зізнається вона, скрашує життя, відволікає від побутових проблем, а ще… облагороджує чоловіків. У родині Віри їх троє – чоловік і дорослі сини, усі вони підтримують захоплення господині будинку квітами. Ото уже справді, краса врятує світ!
Пройдешся по трикілометровій вулиці-каналу Горького – начебто в райському куточку побуваєш: добротні дерев’яні кладки, старанно прочищений жителями єрик, по якому ходять човни. А таких вулиць-єриків у містечку багато – Кутузова, Суворова, Пушкіна, Лермонтова, Толстого, Чкалова, Матюшенка... Життя в єднанні з природою – нагорода людям за невтомну працю.
