Ігорю Ладо, студентові-заочнику Одеського національного університету ім. Мечникова, майбутньому викладачеві громадсько-політичних наук, тільки-но виповнилося 22 роки, коли йому запропонували посаду заступника директора комунального підприємства «Благоустрій». Для нього – справа зовсім незнайома. Хоча Ігор, який активно вторгається у багатогранне життя міста (така у нього вдача), не міг не бачити проблемних його сторін. У міськраді сумніви юнака розвіяли стверджувальним «упораєшся!». Справді, два із лишком, які минули з того часу, стали періодом впевненого становлення молодого керівника і тепер вже – директора «Благоустрою», що простежується через добрі зміни внутрішньогосподарського життя міста.
А проблем було багато, важко сказати, яка з них найголовніша. Насамперед Ігор пішов до виконувачки обов’язків міського голови Валентини Петрової із пропозицією переглянути кадрове питання на підприємстві. Ну зовсім не можуть п’ятеро двірників забезпечити чистоту міста. Треба б збільшити їхню чисельність. Але за рахунок чого і де взяти додаткові кошти на їхнє утримання? До варіанту Ігоря Ладо прислухалися: ритуальну службу передати на баланс «Благоустрою». Сьогодні в штаті сім двірників і робітник-косар. Але найголовніше – ритуальна служба запрацювала. Відтепер турботи щодо поховання померлого вона бере на себе. Заявник лише оплачує їх за розробленим, цілком помірним, тарифом. Зараз обслузі шиють мантії.
– Це дуже правильно, – із вдячністю відгукнулася 60-річна жінка, яка поховала чоловіка. – Не уявляю, як я сама в такому згорьованому стані, не маючи поряд родичів, з усім би впоралася. Страшно подумати…
А нещодавно введено ще один вид послуг – прибирання могили. Ціна одноразового її упорядкування – трохи більше 36 грн. І багато хто уже платить наперед протягом року.
На цвинтарях нарешті планомірно наводиться порядок. На тому з них, що на території «Комсомольця», відремонтували будиночок доглядача. Ним став тутешній житель Андрій Сербов. Встановили два туалети, оновили ритуальний майданчик і відвели під сміття конкретне місце. Зараз працюють над тим, щоб провести воду. Як і в старій частині найбільшого, нині центрального, цвинтаря в мікрорайоні. Тут посаджено цього року 200 туй. І покладено край самовільному відведенню місця «взапас», і не обов’язково поруч із померлими рідними або родичами. Деякі умудрялися «забити» до 50 таких місць! Недивно, що за такого ладу дуже скоро постало б ребром питання: а де ж ховати тих, хто справді помер? Чи не парадокс? Тому тепер ховають і на цих самовільно захоплених, вільних місцях. Попрацювала техніка, яка звільнила значну частину цвинтаря від дуже густої порослі. Його площа помітно збільшилася. Відтепер воно розподілене на сектори, ведеться журнал поховання. То ж пошук потрібної могили тепер багато часу не забере.
Сьогодні всі сили кинуто на вже закритий цвинтар у старій частині міста. Там, як образно висловився Ігор, «морок!». Десятки два-три могил, за якими ще доглядають, але значна їх більшість – цілком забута: чи то облишені невдячними нащадками, чи то цей обов’язок виконати вже нікому.
Я була там нещодавно. Зупинилася біля могили трагічно загиблого Федора Дмитровича Креки – чудової людини, першокласного журналіста, колишнього заступника редактора райгазети «Ленінська іскра». Якось продерлася крізь хащу колючих заростей до могил трагічно загиблих льотчиків, які колись служили тут у військових частинах. Нестерпно сумне видовище! Декілька тижнів, а то й більше, доведеться «повоювати» на цьому цвинтарі всьому колективу «Благоустрою». Невже й справді ці могили побачать сонце через стільки-то років?!
Втім, моє запитання – зовсім не ознака сумніву. Ігор хоча й молодий, але наполегливості, впевненості в тому, що намічено зробити, йому не позичати. Жителі вулиці Щорса, та й ті, хто живе в радгоспній стороні Глинки, давно втратили надію на освітлення своїх вулиць. Сьогодні силами підприємства та за участю підприємця Петра Волкова і депутата міськради Павла Целікова ця проблема розв’язалася. Можна було б «ощасливити» і тих, хто живе по вулицях Чкалова і Комсомольській, – 200 тисяч гривень у скарбниці на це є, але всю «погоду» робить казначейство, а воно на даний час несприятливе. Тим часом світло на вулицях дуже потрібне. Його відсутністю активно користуються грабіжники. Щоправда, минулого року 10 камер відеоспостереження встановили в різних точках міста, і добру службу вони вже встигли послужити. У перспективі до них додасться ще п’ять.
Непростим називає Ігор назріле питання щодо підвищення тарифів на воду. Можна цього й не робити, але тоді неминуче її відключення в нічний час, як відбувається в кількох районах. Та й підвищення оплати за вивезення сміття назріло зі зростанням цін на ПММ. Нинішні 15 грн на місяць вже не відповідають реаліям дня.
– Підвищувати все ж таки доведеться, – говорить Ігор. – А якщо ні, то можемо втратити підприємство, чого допустити, звичайно ж, не можна. Тим більше, що зі своїми обов’язками «Благоустрій» справляється. У парку підприємства є трактори, бульдозер. Придбали на виділені міськрадою 60 тис. грн мікроавтобус – робітників розвозити по місту. І газонокосарку ще одну купили. На черзі придбання вкрай необхідних рухомої вишки та бензопил. А найближчими днями на вулицях встановлять ще 200 урн.
Роботи багато, але у дружному колективі з часом не рахуються, не нарікають. Якщо треба, працюють і у вихідні, і у святкові дні. Як, власне, й Ігор. Лише неділю він використовує для роботи над документацією. Охоронці жартують:
– Навіщо ми тут потрібні? Наш директор о сьомій ранку – вже на роботі, а о 21 годині ще на роботі.
Ігор лише посміхається:
– Зате у мене усе під контролем.
