Щороку, в останню неділю червня, в нашій країні відзначається День молоді. Традиція зародилася ще в далекому 1958 році. Тоді Указом Президії Верховної Ради СРСР був заснований «День радянської молоді». Після розпаду Радянського Союзу та здобуття Україною незалежності наш перший Президент Л.М. Кравчук, «на підтримку ініціативи молодіжних об’єднань і організацій», підписав Указ N 323/94 «Про День молоді», який пропонував відзначати свято щороку в останню неділю червня.
Питань, які хвилюють сьогодні молодих людей, – предосить. У цьому випуску «Молодіжного кварталу» зупинимося на темі, актуальній сьогодні.
Вступна кампанія до вищих і професійних навчальних закладів починається 11 липня. Потім першокурсників перейматиме ще одне питання – гуртожиток. Селитися в ньому чи ні? Для тих, хто обрав перший варіант, ми підготували певне зведення неписаних правил, виведених на основі власних спостережень. Також поцікавилися в абітурієнтів, де б вони воліли жити.
У гуртожитку свої правила
Після радісних вигуків на зразок «Ура! Вступив! Я студент!!!» для іногородніх настає час думати не тільки про майбутнє навчання, але й про житло. Зокрема – в гуртожитку. Гадаю, багато хто чув оповіді про всілякі студентські витівки в «гуртязі». Але лякатися, якщо вам належить там жити, вже точно не варто. Скоріше, треба психологічно готуватися до того, що гуртожиток буде вашим домом протягом чотирьох-п’яти років…
Кого вибирати в сусіди?
Вам пощастило, якщо ви живете з однолітками, тим більше, якщо ви всі навчаєтеся по одній спеціальності. У будь-якому разі у вас буде багато спільних завдань, тем для розмов. Втім, моя подруга вважає, що краще, коли люди, які живуть разом, навчаються на різних спеціалістів. Так між ними буде менше заздрості. А взагалі все залежить від характеру.
Гірше, якщо вас до когось підселили. Господарі кімнати зазвичай не квапляться приймати вас у свій світик, тим більше, якщо це старшокурсники. За час свого мешкання я спостерігала ситуації, коли студенти добре уживалися разом. Але були й кімнати, де старшокурсники навіть не розмовляли з новачком.
Дуже не раджу селитися з подругами. Повірте на слово, ніщо так не розділяє людей, як спільне житло. Хто де буде сушити білизну, хто чіпав фен (не дай Боже косметику або одяг), хто сидів на моєму ліжку або заварював чай невідомо кому в моїй чашці…
Втім, і тут буває по-різному…
У будь-якому разі йдіть на контакт, будьте доброзичливі, пропонуйте свою допомогу, коли це буде потрібно. Так між вами зародиться довіра. Але! Не ставайте хлопчиком або дівчинкою на побігеньках! Якщо вас кілька разів попросили допомогти донести книжки з бібліотеки – це вважається взаємовиручкою. Але якщо ви вже місяць вивішуєте білизну сусідок, миєте за них посуд і займаєте чергу для них на кухні та в душовій – це привід задуматися. У вас є чуття власної гідності, і ви мусите його показати. Головне в цьому – не перестаратися.
Цікавій Варварі…
Обережніше зі втручанням у чуже особисте життя та володіння! Для початку придивіться до свого сусіда. Може, він геть і не має потреби у вашій психологічній підтримці. Одна моя знайома вивела власну формулу безконфліктної допомоги. Вона каже, що слухаючи одкровення сусідки по кімнаті, треба на знак згоди тільки кивати головою. Будь-яке слово може згодом бути розцінене як некомпетентність, заздрість або ще якийсь смертний гріх. Тобто, якщо вона каже, що Вадик із третього поверху не вартий її сліз і нервів, не кваптеся погоджуватися. Адже завтра цей Вадик може прийти з квітами на смажену картоплю, і ви вмить перетворитеся на мегеру, яка вважає його безперспективним дурнем. Виказуйте співчуття в міру.
Далеко не кожному подобається, коли чіпають його речі або беруть їх без дозволу. Якщо вам щось потрібно, неодмінно попросіть про це. Тільки через певний час, коли мешканці звикнуть одне до одного, запанує майже домашня атмосфера.
Моя територія
Завжди стежте за чистотою. Не розкидайте свій одяг по чужих ліжках. Це вже точно нікому не сподобається. Ви живете не сама (сам). Не діліть речі між собою: «Ця каструлька моя! А цей фен мій!». Пам’ятайте про взаємну вигоду. ГУРТОжиток! Що це значить? Що у вас майже все спільне. Це, звичайно, не означає, що ваш шампунь або зубна паста теж належать усім і кожному. Встановіть певну межу між тим, чим ви можете поділитися (наприклад: праска, сковорідка, підставка для книжок) і тим, що тільки ваше (укладальні засоби, ноутбук та інше). Намагайтеся не сваритися. Спільні зусилля і дружба істотно спростять ваше проживання.
Життя за розкладом
Щоб жити було простіше, складіть графік чергувань. Дуже корисна річ! Кожнен мусить знати, коли його черга наводити лад. А якщо людина не виконує своїх обов’язків, не мовчіть. Для початку поговоріть, а якщо це не подіє, можна й провчити.
Якщо хтось готує, то нехай один йому допоможе, а інший помиє посуд. Стежте, щоб обов’язки розподілялися нарівно. Тоді невдоволених не буде.
Ще можна створити грошовий фонд. Дуже часто вам потрібно буде купувати продукти або якісь побутові предмети. Щоб усі витрачали нарівно, такий своєрідний банк – те, що вам потрібно.
Вахтер: ворог чи друг?
Ви щойно оселилися, і вас іще ніхто не знає. Тому не варто дивуватися, якщо у вас постійно вимагають пропуск і недовірливо проводжають поглядом. Це тимчасово. Вітайтеся з комендантом, вахтером і охоронцем щоранку.
Не варто відразу запрошувати всіх друзів до гуртожитку. На перший час обмежте відвідування. Не порушуйте простих правил поведінки. Дуже цінна порада: будьте чемні з прибиральницями та іншим персоналом! Повірте, мати в друзях або хоча б у добрих знайомих представника технічного персоналу – це іноді навіть корисніше, ніж дружити із самим комендантом. Добрі взаємини з теслею допомогли моєму однокурсникові за два дні полагодити вікно, яке до цього не відкривалося близько півроку, й замінити поганий дверний замок. Інша знайома кілька разів побесідувала про все і ні про що з прибиральницею. Так комендантка гуртожитку довідалася, що в такій-то кімнаті живе дуже чемна та хороша дівчинка.
Не забувайте, що в гуртожитку теж є старости! Нехай вас запам’ятають спокійним мешканцем. Тоді з’являться свої привілеї. Поводьтеся, як личить інтелігентній людині. Пам’ятайте, що виселити вас можуть дуже легко.
Врахуйте всі ці прості правила. Вони полегшать перший рік проживання, а далі ви звикнете й полюбите гуртожиток. Він стане вашим другим домом, і ви будете скучати за ним, незважаючи на всі труднощі й шок при першому знайомстві.
Дарина ПОЛЯКОВА, студентка ОНУ ім. І.І. Мечникова
Де епіцентр студентського життя?
Хотіли б ви жити в гуртожитку? Із цим запитанням ми звернулися до абітурієнтів.
Ірина, Болград:
– Моя сестра закінчила третій курс сільгоспу. Після другого пішла з гуртожитку на квартиру. Зізнається, що дещо шкодує. Побутові умови, звісно, ліпші. Своя ванна, своя кімната – і тиша. Але кожен хлопець або дівчина мусять зазнати саме гуртожиткового побуту. Там, як вважає моя сестра, – епіцентр студентського життя. У неї з гуртожитком пов’язані дуже добрі спогади. Іноді й кумедні. Так, якось дівчата умудрилися переплутати каструлі на кухні. З’ясувалося це через два дні, коли їхній вміст було з’їдено.
Я хотіла би пожити в гуртожитку. Дещо побоююся, що можуть підселити до старшокурсниць. Але гадаю, все буде нормально.
Олеся, с. Писарівка, Кодимський район:
– Мої батьки познайомилися, коли жили в гуртожитку. Багато розповідали, як було весело та цікаво. Разом зі своїми ровесниками навчалися, готували їжу, прибирали, відпочивали. Жили дружно, без скандалів. Я гадаю, що мені пощастить, я вступлю до вузу й житиму в гуртожитку.
О, скільки відкриттів чудових…
Ми дали почитати наше зведення правил старожилам студентських гуртожитків. І одержали такі коментарі.
Федір, 22 роки:
– В принципі, все вірно. Тут більшою мірою адресовано все дівчатам. Хлопцям же раджу дружити з представницями слабкої статі. Навіть із некрасивими. Вони краще за всіх допомагають у навчанні. Та й у розв’язанні побутових питань. Коли потрібно щось терміново відіпрати або попрасувати сорочку, або роздрукувати курсову (або взагалі її написати). Звичайно, це не дуже чесно. Але, я вам скажу, це може бути початком міцної дружби. У мене вже є дві подруги, які підтримають у будь-якій ситуації. Я можу на них покластися іноді впевненіше, ніж на друзів-хлопців. Коротше, в гуртожитку зовнішність – не головне.
Віталій, 20 років:
– Не розумію, чому першокурсники так бояться потрапити в кімнату до старших курсів. Мене підселили на першому курсі до четвертокурсників. Подружилися так, що досі зустрічаємося, хоча вони давно закінчили університет. Якщо поводитися адекватно, то й конфліктів не буде. Ніхто жодної дідівщини у нас ніколи не влаштовував.
Згоден із тим, що дівчата іноді скаженіють щодо свого одягу. Стільки галасу бувало на цілий коридор, що хтось надягнув чиюсь кофту або взяв гребінець! Ми ж іноді шкарпетки свої плутали – і нічого. На побачення один одному позичали не тільки гроші, але й сорочки. Тому, дівчата, вчіться не скандалити через дрібниці.
А з теслею справді треба дружити. У нас внаслідок такої дружби були найкрутіші полиці на поверсі. На них поміщалося все: від одягу до музичної апаратури.
Таня, 20 років:
– Корисна порада щодо кивання. Я оцінила. Візьміть на озброєння.
Тим, хто тільки оселився, треба відразу ж встановлювати контакт. Передусім із адміністрацією й персоналом. Ми з подружкою вставали вранці й перед приходом прибиральниці поливали квіти в коридорі та в умивальнику. Причому робили так, щоб вона це бачила. Властиво, їй це сподобалося. Адже ніхто доти цікавості до квітів не виказував. Потім ми зголосилися допомогти в підготовці команди до конкурсу між гуртожитками. Так влилися в громадське життя. Стали старостами поверхів. І тепер усе добре.
