Дивне місто Роздільна: на привокзальній площі стоїть знак, що забороняє проїзд автомобілів від 7 до 14. Проте рух протягом дня відбувається, створюючи великі незручності. На переїзді дорогу до школи №2 перекрив вагон. Діти пірнають під колеса та проповзають по шпалах. Відтягнути вагон метрів на 20, очевидно, не до снаги.
За таких парадоксів чому б тут не відзначити чергову річницю банкрутства банку «Україна»? У обманутих вкладників досі свіжі спогади про 250 мільйонів гривень їхніх заощаджень, які розтеклися по чужих кишенях. По чиїх – слідство не встановило. І обійшлося без винних.
Аграріїв більше не балують
Тим більше ніхто не відповідає на запитання, чому майже синхронно зі скандальним закриттям цієї фінустанови з'явилася ціла низка комерційних акціонерних банків.
У мого співрозмовника – жителя Роздільної Василя Чепіля – пропали акції на 7 тисяч іще радянських карбованців. Не допомогло навіть те, що він працював керуючим місцевої філії банку «Україна». Акціонерам не дісталося навіть від будинків фінустанови в Одесі на проспекті Шевченка та в Роздільній. Усе прихватизували рейдери.
Підготовка до банкрутства почалася з 1992 року. Цей процес супроводжувався негласним гаслом: анулювати все, що пов'язане з колишньою владою. Оскільки на рахунках «України» зберігалися гроші радгоспів і колгоспів, банкрутство відіграло свою роль у підриві системи аграрного сектору економіки, що добре відчули в селах.
За сьогоднішніми мірками селяни в минулому були просто розпещені фінансовими привілеями: колгоспам кредит видавався під 1%, радгоспам під 2% річних. Позичити гроші на придбання техніки, закупівлю насіння, будівництво господарських об'єктів було просто, – процедура обмежувалося складанням заяви і строкового зобов'язання. Одержувач чекав вдоволення свого прохання не більше чверті години.
Тепер, щоб одержати кредит, потрібно, як то кажуть у народі, ноги збити до колін, щоб пройти всі перевірки, етапи оформлення і стати власником повного зібрання необхідних підписів і печаток. Обов'язково у вигляді гарантії повернення позичених грошей потрібно залишити заставу: землю або дорогу техніку. Разом зі вдоволенням прохання фермер зв'язаний зобов'язанням повернути кредит і близько 37% на додачу.
Звідки такі ставки?
На випадок неповернення кредиту банкові належить мати в резерві суму, достатню для покриття недостачі. А якщо приватний банк лусне? Для цього створюється так званий Фонд гарантування внесків фізичних осіб. У будь-якому разі держава бере на себе 50% ризиків і відразу повертає гроші.
Це правило фінансової етики було порушено при банкрутстві «України». Згодом через банк «Аваль» фізичним особам повернули їхні внески. Але велика частина складчини, створеної за рахунок фінансової участі юридичних осіб, для останніх пропала. Так само не виплатили нічого й акціонерам.
Сьогодні компенсаційний фонд також вельми небагатий. Частково це пояснюється потужним відтоком депозитних коштів, коли після нещодавніх кримських подій громадяни буквально ринули знімати свої гроші з рахунків. У критичний момент людям здалося, що гроші краще зберігати в банках – скляних, трилітрових, захованих у затишному місці. Справді, багато банків поставлені на грань виснаження ресурсних запасів, тому далеко не всі виявилися здатні повністю виконувати свої зобов'язання перед вкладниками.
Зараз ситуацію вдалося стабілізувати. Багато чим цьому сприяло підвищення річних за депозитними внесками до 25%. Тобто майже вдвічі. Масовий клієнт почав повертатися. Але банки як установи бізнесу постали перед потребою не тільки віддавати відсотки, але й покривати поточні збитки та при цьому ще й заробляти. Ось звідки з'явилися 37% на додачу до суми взятого кредиту, по який фермер змушений іти на уклін.
Ослабнув контроль – чекай банкрутства
– Приватні банки, хоча юридично й самостійні, повинні грати за загальними правилами, встановленими Нацбанком України. Він своєю чергою повинен знати, скільки його комерційний побратим має права дати в кредит, під який відсоток, який може мати фонд. Ставки мусять бути однаковими хоч у Києві, хоч у Роздільній, – говорить В. Чепіль.
З іншого боку, це свідчить, що банки діють на основі попередніх домовленостей. Приклад «України» – вічний докір чиновницькому потуранню та слабкому контролю з боку структур, які перевіряли. Так, службовці «України» за низкою ознак запідозрили недобре, щойно почалися скарги правління банку на тимчасові труднощі. При обміні карбованців на гривню не створювався резерв. З'явилися й такі симптоми банкрутства, як зниження можливості проплат. Невдовзі були припинені платежі, банк став фактично неплатоспроможним і катастрофічно збитковим. Це було схоже на свідому підготовку до фіаско, що й настало.
Як говорить В. Чепіль, у часи його служби в банківській системі щоденне складання балансу та касових прогнозів виключало помилку у фінансових переміщеннях. Існувала багатоступенева система контролю. Не було подвійної бухгалтерії. Тепер, за відомостями Нацбанку України, з рук у руки передається до 60% офіційно неврахованої грошової маси. Недаремно новообраний Президент України Петро Порошенко серед своїх першорядних завдань назвав боротьбу з корупцією та тіньовою економікою. А от конфіскували б майно у винуватців розвалу банку й змусили б розплачуватися і їх, і дітей до третього коліна, не кортіло б більше красти, кажуть у Роздільній.
І кому це все заважало?
Раніше банківський відповідальний працівник цікавився насамперед не платоспроможністю клієнта, а оперативними повідомленнями з полів, індустріальними звітами. Важко повірити, що чверть століття тому Роздільнянський район мав річних капітальних вкладень 238 млн карбованців. Тих – «дерев'яних», при яких долар коштував 63 копійки і якими можна було покрити брак коштів на економічні потреби, як козирем. Район славився наявністю чотирьох великих птахофабрик, де утримувалося до
1 млн 200 тисяч курей. Виробляв 8,5 млн штук яєць. Їхніми надлишками відгодовували породистих свиней. Поголів'я дійних корів сягало 30 тисяч, і продавалося державі щомісяця 28,5 тисячі тонн молока.
– І кому це все заважало? – дивується В. Чепіль і кладе назад до теки газету «Сільські вісті» від
17 січня 2006 року, де розписано всіх боржників банку.
