Як і всі хлопчики, юний житель Саврані Дмитро Третяков дуже любив гратися машинками. Найбільше йому було до вподоби їх ремонтувати. І ось одного разу почув слова з популярної пісні 90-х: «А я сяду в кабриолет и уеду куда-нибудь», які долинали з сусідського магнітофона. В дитячому серці з’явилася мрія…
По закінченні школи пішов працювати, почав складати гроші, яких згодом вистачило на «запорожця». Ще рік перед тим ніхто не сподівався, що старе синеньке авто, яке здебільшого стояло на ремонті, здобуде собі друге життя.
Третяков взявся за ремонт. Реставрував двигун, замінив зношені деталі. А потім почалося перевтілення. Молодий майстер вирізав в автомобілі дах, зміцнив раму, замінив сидіння. Чимало часу забрали полірування та фарбування.
Зі старого рухлика вийшла нова лялечка, від якої важко відвести погляд. Та хлопець ще подумує над вдосконаленням: планує повністю оновити салон. А у зв’язку з істотним переобладнанням потрібно буде оформляти й нову документацію.
Дмитро розповідає, що коли друзі та знайомі побачили мрію його дитинства, були просто шоковані. Особливу увагу звертають на новостворений кабріолет і сільчани, адже такого дива ще ніхто не бачив. У кожного при погляді на залізну красуню з’являється безліч запитань і бажання хоча б разочок із вітерцем проїхатися. Вже кілька разів пропонували продати машину. Але Дмитро відмовляється, адже вона для нього особлива. Та й не продаються мрії.
– Коли вперше сів за кермо свого кабріолета, душа мовби полинула у височінь. З’явилася неймовірна легкість. Хотілося якнайгучніше кричати: «Я це зумів!». І іншого в житті зумію досягнути, адже тепер вірю в свої сили, – так передає свої почуття савранчанин.
