Не кожній подружній парі випадає щастя відсвяткувати 55-річний ювілей спільного життя. Цю дату ще називають смарагдовим весіллям і порівнюють із каменем зеленого кольору – дорогим, рідкісним і дуже красивим, що символізує вічність життя.
Подружжю Михайла Олександровича та Тетяни Андріївни Прутіянів із Василівки доля подарувала щастя зустріти цей поважний ювілей. Незважаючи на труднощі, що траплялися на життєвому шляху, подружжя ніколи не пошкодувало про те, що їх звела доля, і весь цей час вони прожили у любові та взаємній повазі. А ще збудували хату, виростили і виховали двох синів, радіють успіхам онуків та тішаться правнуками.
Обоє вони – корінні жителі Василівки, народилися у працьовитих багатодітних сім’ях. Їхні дитячі та шкільні роки минули у скруті, тож коли вирішили одружитися, знали, що доведеться самотужки ставати на ноги. Побравшись, обоє працювали в овочевій бригаді колишнього колгоспу ім. Шевченка. Михайло – бригадиром, а Тетяна – ланковою. Спочатку молодята жили з батьками, а згодом власними силами спорудили будинок. Як і всі люди у селі, тримали чимале господарство, тяжко працювали і на роботі, і вдома. Та це не заважало Михайлові Олександровичу брати активну участь у художній самодіяльності села і організувати із числа колгоспниць вокальний ансамбль. Ще й сьогодні жителі району згадують віртуозного акордеоніста Михайла та запальні виступи василівських аматорів.
Сьогодні, поринаючи у спогади, Михайло Олександрович і Тетяна Андріївна більше говорять про світлі дні й хороші події. А ще впевнені, що ніяких секретів їхнього смарагдового шлюбу нема. Головне в сім’ї – любов, підтримка і повага.
– Були і в нас різні непорозуміння, – пригадують ювіляри, – та ми переборювали себе, стримувалися. Допомагало, мабуть, те, що жили поряд з батьками, тож соромилися і боялися їх засмутити.
Правду каже подружжя Прутіянів – жити у великій родині, де є батьки, діти й онуки, значить – передавати мудрість, досвід молодим, вчити їх усьому. Тому й сьогодні на батьківському подвір’ї, як і раніше, дуже часто можна побачити синів, невісток, чотирьох онуків та трьох правнуків. Вони – найбільший скарб, який старенькі надбали за роки подружнього життя. Їхні успіхи – радість і водночас гордість для Прутіянів. І коли за святковим столом збирається вся родина – це найкращий подарунок. Саме тоді їхні серця наповнюються радістю та гордістю за немарно прожиті роки.
На жаль, через хвороби нинішню річницю подружнього життя Михайлові Олександровичу і Тетяні Андріївні довелося відзначити набагато скромніше, ніж того хотілося. І хоча цього дня не було коштовного каміння і живої музики, проте були любов та шана рідних, щирі вітання і посмішки онуків та правнуків.
