– Збираєтеся до Ахмедова? – уточнив у телефонній бесіді голова Саратської райради Віктор Чемерис. – Це надійний керівник, господарство у нього міцне. Щороку результати жнив стабільні, жодних провалів. Цього року СВК імені Кірова знову ввійшов у лідери жнив за валовим намолотом. Зібрали 8 тисяч тонн зерна при середній урожайності 44 центнери з гектара. А ви чули про традицію в цьому господарстві завершувати збирання до восьмого липня? От з'їздіть, довідаєтеся, чому...
Ім'я Ахмеда Магомедмурадовича Ахмедова в районі відоме. Понад тридцять років він живе і трудиться у Кривій Балці. Причім половину цього періоду беззмінно очолює базове господарство. Його ім'я як магніт притягає увагу зацікавлених. Багато хто цікавиться, як працюється під керівництвом східного чоловіка в українському селі?
Народився Ахмед Ахмедов у сонячному Дагестані, у родині робітника заводу. Серед п'ятьох дітей був старшим. У школі серйозно захоплювався боксом. Служити в лавах Радянської Армії довелося в Німеччині. Там, за кордоном, Ахмед постійно згадував мудрість дагестанського народу: «Грамотна людина – мов сонце, а неписьменний – мов чорна ніч». Якось знайомий прапорщик, що навчався заочно в Одеському сільгоспінституті, став збиратися на сесію. Ахмед попросив друга довідатися, чи можна і йому вступити до вузу? Невдовзі тримав у руках перелік вступних документів, а потім і запрошення на співбесіду. У 1983 році з відзнакою закінчив економічний факультет, за розподілом потрапив на роботу до Саратського району. Трудився головним економістом, потім головним бухгалтером радгоспу. З 23 лютого 1999 року понині – голова правління СВК імені Кірова.
– З Ахмедом Магомедмурадовичем співпрацюємо з 1984 року, – ділиться враженнями Кривобалківський сільський голова Валентина Венгровська. – Це добропорядний і обов'язковий чоловік. Мені довелося попрацювати з чотирма його попередниками. Скажу, що безупинне шістнадцятирічне керівництво Ахмедова свідчить про повну довіру людей. Причім мазунчиків він не виділяє. З усіма тримає справедливі, рівні відносини. У Кривій Балці та Над’ярному – селах нашої сільради – понад дві тисячі чоловік. На балансі соціальна сфера, де виникають складні й навіть авральні питання, які без допомоги базового господарства ми не можемо вирішити. Але тісна співпраця, спонсорська допомога господарства, особисте добре ставлення Ахмедова до всіх людей працюють громаді на добро. Скажу більше: якщо в селі виникає проблема, ми намагаємося й обговорювати, і розв’язувати її спільно. Додам, що наше село – багатоконфесійне. Ахмед, наприклад, мусульманин. Постійно читаючи Коран, він з великою повагою ставиться до представників інших релігій, багато допомагає в ремонті православного храму. Усі в нашому селі живуть дружно, без суперечок.
Намацати наріжний камінь стабільної злагоди вдалося, поговоривши з Кривобалківським сільським головою й односельцями, познайомившись ближче з Ахмедом Магомедмурадовичем. Він, економіст за освітою, ставши головою, легко та швидко опанував ази сільгоспвиробництва. Згодом прийшли тверді знання технологій. Протягом останніх 5-6 років СВК імені Кірова стабільно входить у другу трійку лідерів за врожайністю в районі. До нових рекордів щорічно готуються серйозно, ґрунтовно. Для посівів купують «еліту», у крайньому разі сіють зерно не нижче першої репродукції. Добрива та засоби захисту купують тільки у відомих світових фірм, а продукцію сумнівного походження не застосовують.
Односельці кажуть: хоча Ахмед Ахмедов дагестанець, серце його давно стало українським. Відносини з колективом і пайовиками будує за моделлю великої патріархальної родини, де він за всіх відповідальний.
– З людьми обходиться по справедливості, із глибокою життєвою мудрістю, – говорять про голову. – Ніби всі ми – його рідня.
У Ахмедова в Кривій Балці немає ні кревних, ні інших родичів, крім власної маленької родини. Як зізнається Ахмед Магомедмурадович, така обставина скоріше допомагає налагоджувати трудові та людські відносини, що не залежать від родинних зв'язків.
Жнива цього року в СВК імені Кірова завершили до кінця червня. Протягом наступного тижня, коли цифри рівними рядами лягли у звітні фінансові документи, Ахмедов із полегкістю заявив колективу:
– Фінансовий баланс готовий. До наступних жнив розписано кожну копійку. У нашій роботі не мусить бути різких кроків із боку в бік, несподіваних, спонтанних рішень. Ми не намагаємося експериментувати, ми навчаємося на чужих помилках. Все у нас буде добре.
За такі прогнози його готові носити на руках. А що може бути дорожче для селянина? Адже хліб – це життя, надія на майбутнє. Щастя по-селянськи – це можливість спокійно ростити хліб, працею зміцнювати свій добробут, виховувати дітей і давати їм освіту. Розвивати своє особисте та колективне господарство – отже, зміцнювати і державу.
Давно помічено: у сільрадах, де є економічна, тобто розбудовна, допомога з боку базового господарства, для ворожнечі приводів завжди менше. І політичні турбації відсутні взагалі.
– Особливості нашого господарства в тому, що це колективне підприємство, – пояснює Ахмед Магомедмурадович. – Отже, всі працівники мають рівні права. Тільки я, як керівник, в цьому разі несу відповідальність за кожного працівника. Ось у нас близько 30 механізаторів віком 40-50 років. Скажу відверто: для нашого господарства це з надлишком. І якщо я почну купувати високопродуктивну, імпортну, широкозахватну техніку, то кількість механізаторів доведеться скоротити до шістьох. Куди подіти інших? У них у цьому селі родові корені, у багатьох батьки.
Щоб нікого не скривдити і зберегти людей, в СВК імені Кірова намагаються тримати курс на придбання вітчизняних машин. Тут практично нові трактори і ґрунтообробна техніка. Вироблення техпарку складає лише 20 відсотків. На час жнив до чотирьох наявних комбайнів залучають додатковий потенціал. Цього року працювало п'ять комбайнів зі сторони.
– Ми підрахували, – говорить Ахмедов, – що за два-три мільйони гривень, які треба віддати на купівлю одного нового комбайна, ми можемо три-чотири роки винаймати відсутню кількість їх. Котрий рік поспіль на жнивах не буває жодних авралів. Усе розписано, налагоджено, чітко працює. Поки все спокійно, міняти нічого не будемо. Працівники одержують гідну зарплату, мають підсобні господарства, одне слово, живуть добре.
На запитання, чи вдоволені заробітками й умовами праці, люди відповідають:
– Зарплату видають грішми та зерном. На польових роботах виходить по 200-250 гривень на день. У період збирання та культивації – по 500-700. На місяць в усіх буває по-різному: від двох до п'яти тисяч гривень, плюс триразове гаряче харчування, засоби захисту. Цілком нормально. Дай боже, щоб усе так і залишалося у нас у селі.
Оглядаючи на прощання довкола село, що розкинулося уздовж мальовничої ріки Хаджидер, я поцікавилася у механізаторів:
– Чому перший етап жнив завжди завершуєте до 8 липня?
– Це ж день народження голови Ахмедова! Він до людей завжди ставиться по-людськи, от ми й намагаємося його не підводити. Хай радісно та спокійно відзначає своє свято!
