Спортивне плавання має декілька способів або стилів. Хтось обирає кроль (вільний стиль) – мабуть, найшвидкісніший. Інші спеціалізуються у плаванні на спині. Є ще ефектний батерфляй…
Але єдиним універсальним залишається все ж таки брас. Це спосіб плавання на грудях, коли кінцівки (руки й ноги) рухаються одночасно в горизонтальній площині. Плавець-брасист може, використовуючи цей ощадливий спосіб, перебувати у воді тривалий час, пересуваючись не лише по дзеркальній гладі басейну, але й у відкритих водоймах, в умовах вітряної, навіть штормової погоди. А оскільки спосіб цей найменш енерговитратний, то він годиться для будь-якого віку.
У житті дуже часто – як у спорті. Відповідно, і в спорті, як у житті. Вчорашній аутсайдер може пробитися в лідери, а фаворит, одержавши травму, зійти з дистанції.
У неспокійному морі міжнародної політики переважна більшість країн вважає за краще пливти неквапливим, натомість надійним брасом. Не йдеться про наддержави з їх потужними військово-оборонними ресурсами, розвинутою економікою, рентабельним сільським господарством, передовими технологіями. Ми говоримо про держави із середнім рівнем життя та безліччю внутрішніх проблем. До таких країн, як мені здається, і належить моя рідна Україна, яка здобула у 1991 році державну незалежність.
Спочатку вона обрала «брас»: позаблоковий статус, відмова від ядерної зброї, рівні відносини як із Заходом, так і зі Сходом. Пройшло кілька років – і розмірений брас змінився на ривкове комплексне політичне плавання. Періодичні відлиги та похолодання у відносинах з Росією, догідливість перед Заходом, кидання від Європейського союзу до Митного й назад. Стосовно внутрішнього політичного життя – тут теж не занудьгуєш. Кравчука – достроково, Кучму – геть!.. А сьогодні запрошуємо обох за круглі столи як аксакалів, як третейських суддів. Майдани, антимайдани, майданна демократія… Тепер ось неоголошена війна, жахливі жертви, зокрема, і серед мирного населення.
Можливо, настав час повернутися до надійного, неквапливого та безпечного брасу?!
