Біля обійстя фрунзівчанки Галини Антонівни Фесенко байдуже проїхати чи пройти просто неможливо – хочеться зупинитися, щоб роздивитися надзвичайно красивий квітник та помилуватися його різнобарв’ям.
Розбалакавшись із господинею, не втрималася, щоб не сказати їй комплімент. Адже ця приємна і душевна людина творить таку красу! Вирощування квітів для Галини Антонівни стало не лише улюбленою справою, а й незмінним джерелом позитиву та розрадою для душі. Раніше жінка намагалася засадити присадибну ділянку овочами, а тепер вона використовує землю і для краси.
Займатися квітникарством Галина Антонівна стала декілька років тому. Спочатку скуповувала саджанці на ринку – просто не могла байдуже пройти повз людей, які продавали квіти. Завжди вибирала щось новеньке. А потім стала шукати інформацію в різноманітних журналах і газетах, як правильно доглядати за придбаними рослинами, запитувати у досвідчених квітникарів, як розмножуються, що люблять – сонечко, тінь чи напівтінь, виписувати насіння поштою. Так з року в рік і розсаджувала свій квітник.
До квітів жінка ставиться немов до рідних дітей.
– Десь листочок пожовк, відразу біжу і обриваю. Намагаюся не допускати розповсюдження хвороб рослин, – розповідає Галина Антонівна. – Якщо хтось вважає, що це забава, то глибоко помиляється. Квітка потребує більшого догляду і праці, ніж городина. І щоб мати гарний квітник, біля нього треба добряче потрудитися.
На невеличкому клаптику землі жінка примудряється вирощувати різноманіття квітів. З ранньої весни і до пізньої осені у неї щось цвіте. Від найпростіших до найошатніших – троянди, тюльпани, гладіолуси, нарциси, крокуси, іриси, ромашки, лілії, ехінацея, айстри… Не одна сотня найменувань і видів.
Знайшлося на подвір’ї місце й для лікарських рослин, які господиня вирощує для себе і своєї родини. В її обійсті ростуть звіробій, дев’ясил, валеріана, чебрець, меліса, материнка.
– У селі живеш, тож треба чимось займатися, щоб заробити якусь копійчину. Але квіти у мене не тільки для заробітку, бо я так люблю їх, що не уявляю без них свого життя. Я навіть розмовляю з ними, іноді оглядаюся, щоб ніхто не бачив, а то скажуть, що з глузду з’їхала. Багато роздаю, адже не все грішми вимірюється. Дав мені Бог здоров’я й часу все те виростити, завжди поділюся з іншими. А зароблені гроші здебільшого витрачаю на нові журнали та закупівлю нових сортів насіння.
Доглядати за квітником жінці допомагає чоловік Михайло Антонович. Разом з дружиною садить, поливає, пересаджує, виготовляє бірочки із металевих кришок. Робота з квітами до вподоби подружжю. А коли люди дякують і навкруги множиться краса, то й душа радіє.
