Тетяну Маслову без велосипеда особисто я ніколи не бачила. Та і як поштарці без нього обійтися? Примостила позаду легкий багажничок. Туди вкладає виконані замовлення передплатників. У більшості – пенсіонерів. Їм Тетяна і довозить найходовіший товар – мило, пральні порошки. Замовляють і пряжене вершкове масло, солодощі. А якось побачила я в тому ж багажничку порожні дволітрові пластмасові пляшки зі зрізаним верхом. Виявляється, це – замість поштових скриньок. Мотузочок в отвори із двох сторін просмикнула, на огорожу почепила – ось газетку або лист і є куди покласти.
– На поштову скриньку, – пояснює Маслова, – у людей грошей немає. От я й придумала такий вихід.
Працює Тетяна поштаркою понад 10 років, переважно – у поштовому відділенні Арциза-2, яке сьогодні очолює Олена Слободенюк. Дільниця в неї, як і в поштарки Наталі Кондратюк, – складна. Це і хутір, і військова частина, дворів з 200 в «Комсомольці», та плюс до 100 квартир у багатоповерхових будинках. Але встигає всюди. Загартування в неї таке. З дитинства працювала свинаркою і навчалася у вечірній школі. Бити байдаки було ніколи. Довелося попрацювати і завідувачкою складу отрутохімікатів у колгоспі «Родина». Але господарство розпалося, і сьогодні в Тетяни, яка в листопаді виходить на пенсію, великі проблеми. Документів про атестацію робочого місця в неї немає, знайти чомусь не можуть, а це – мінус при визначенні розміру пенсійної платні. Тетяна чесно виконує свою поштарську справу і вважає її по-своєму цікавою і потрібною людям. От би ще позбутися збоїв у доставці пошти – зовсім було б добре.
Звичайно, сьогодні поштова сумка не настільки наповнена, як це було раніше: за такого життя, що подорожчало, вистачило б пенсіонерові на молоко і хліб. Проте, хто щороку передплачував «Одеські вісті», той і в цій передплатній кампанії залишився читачем газети.
– Тому що газета справді дуже цікава, – говорить Тетяна. – Сама її із задоволенням читаю. Головне, у ній прочитаєш про все – про події у світі, країні, області, про людей гарних і навіть про справи городні.
І я, як власкор цієї газети, сказала їй, невтомній трудівниці, спасибі за добрі слова.
Тетяна – людина дуже зайнята. Адже, крім роботи, на її утриманні будинок, великий госпдвір, на якому дві корови, свині, качки, кури. Допомагає управлятися з усім чоловік. Відмінна господиня, вона і коров’ячу бринзу робить відмінну, тому замовлення на неї постійні. Надлишки молока здають на молзавод.
– Жити ж треба, – посміхається Тетяна.
