– Ой, дівчата, що я вам скажу – оті міські не знають, що таке щастя. От не знають!
– Коли щодня є, то яке це щастя, Галю? Ну яке щастя?
– А таке, що і в нас буде. Чула, Петрівно? А ти не вірила!
– Та не вірила. Але людина пообіцяла допомогти – і допомогла. Та й всі разом взялися.
Молоді жінки побігли далі, а літня Петрівна, що намагалася від них не відстати, ще згадала: першими у Комінтернівському районі були газифіковані Старі Шомполи й Кірове. Мережа зростала… І ось днями радість (ту саму, яку не цінують згадані «міські») прийшла до Міщанки, Нововільшанки та Свердлового.
Якби Ігор Леонідович Учитель почув розмову селянок, він би тепло усміхнувся. Депутат обласної ради, очільник ПАТ «Одесагаз», кандидат в народні депутати від «Блоку Петра Порошенка», та сама людина, яка «пообіцяла допомогти - і допомогла», він знає, що добро кошторисами не вимірюється. Гроші залишаються грошима, звісно, але що вони без труда, волі й натхнення? Так, реалізація проекту з підведення газу до трьох населених пунктів в умовах політичної та економічної кризи була завданням надважким. Але ж «разом взялися», як казали жінки. І змогли!
Змогли, бо об’єднали зусилля Свердловська й Першотравнева сільради. Підтримало мешканців у їхньому прагненні керівництво району. Газовики зробили все, що могли, аби нарешті запалав блакитний вогник.
Не один рік мешканці Міщанки і Нововільшанки дивувались і навіть обурювались: обидва села розташовані не десь у глибинці, а біля траси Одеса – Миколаїв, саме Першотравневе, центр їхньої громади, давно газифіковане, а про них начебто забули! Чверть століття чекали на блакитне паливо, згадують сільські активісти. Та зараз щиро радіють і вони, і керівники району, і вся громада.
– Жінки мені сказали, що полюбили зиму! – з посмішкою каже Ігор Учитель селянам, що обступили його. – Мовляв, вже не треба закупати вугілля, дрова, чистити грубку. І в оселях затишно, і в соціальних об’єктах тепло. Значить, село буде нормально розвиватися. Це наша спільна мета. Підкреслюю – спільна. То дай вам боже щастя і удачі!
Щастям світилось обличчя Маргарити Васильєвої. Після того, як в центрі Міщанки запалав блакитний вогник, жіночка разом з чоловіком Костянтином, хвилюючись, запросила до себе почесних гостей. За давньою традицією швидкоруч приготувала яєчню. Гостям сподобалось. А донечка Васильєвих вже винесла виготовлений нею торт…
Вже тридцять шість дворів з дев’яноста міщанських під’єднано до газової мережі. Впевнені, решта активізується. Чи не так, Петрівно?
І було свято в селах! Як і будинок Васильєвих, оселя Марії Репак у Нововільшанці стала першою, до якої провели блакитне паливо. Як і у Міщанці, де виступав козацький ансамбль, тут були сміх, музика, оплески. Щиро раділи за земляків у Першотравневому. Його мешканці 4 жовтня святкували десятиріччя творчого колективу «Джерело», учасниць якого привітав і нагородив Ігор Учитель. Запросили його і у Свердлове: тут перший блакитний вогник запалав у День села.
Щоб таких яскравих подій було більше, права громади треба посилити, на що і спрямована політика децентралізації влади. Цю думку кандидата в народні депутати селяни підтримують. Але для здійснення цих планів потрібна серйозна робота. Не тільки політиків і чиновників, але й усіх громад, як на тому наголошує Президент України Петро Порошенко.
…День, коли святкували три села, був спокійний, теплий, сонячний. Мирне небо над головою, радісний настрій після тривалої напруженої праці. Хіба багато треба для щастя? А мрії збуваються, коли громада згуртована і є людина, якій можна довіритись, – сильна, надійна й відповідальна.
