«До людей треба ставитися по-людськи» – цей принцип заслужений працівник сільського господарства України, кавалер ордена «За заслуги» II та III ступеня, депутат Одеської обласної ради, директор сільгосптовариства Микола Васильович Сорочан засвоїв змалку. З ним долає непросту життєву дорогу, яка від народження й донині пов’язана з селом.
А починалася вона так, як і у більшості, – школа, фахове навчання, армія. Основи агрономії пізнавав у Кам’янському радгоспі-технікумі, а фах ученого-агронома здобув в Одеському сільгоспінституті. Послужний список: агроном, бригадир мехзагону, керуючий відділком колгоспу «Знамя Ленина» (с. Серби), а вже наступного року відзначатиме своєрідний ювілей – 20-річчя на посаді директора сільгосптовариства «АФ «Кодима».
Агрофірма – серед найкращих сільгосппідприємств Одещини, щороку представляє район на обласних виставках-аукціонах племінних тварин та сільськогосподарських і промислових досягнень. Багатогалузева структура дає змогу господарству працювати цілий рік. Тож і результат вагомий: агрофірма в середньому отримує понад 7 мільйонів валового доходу на рік, а її працівники – стабільну заробітну плату. А це свідчить про те, що підприємство завжди перебуває у фарватері економічних процесів.
У господарстві застосовують п’ятипільну сівозміну, вирощуючи озимі та ярі зернові, зернобобові, кукурудзу на зерно та силос, соняшник, ріпак, багаторічні трави. Отримують хороші врожаї.
За останні кілька років оновлено понад 70% технічного парку сучасною, високоефективною технікою. Для комфорту комбайнерів на зернозбиральні агрегати встановлено кондиціонери.
Виробництво сільськогосподарської продукції за технологією «ноу-тілл» (не орати), застосування новітніх методів боротьби з посухою (сухе поливання запозичено в Голландії), системне внесення добрив, використання найкращих сортів вітчизняної та зарубіжної селекції – все це дає змогу одержувати вагомі врожаї. Досвідом свого господарювання Микола Васильович охоче ділиться з колегами. У складі делегації району неодноразово відвідував Чехію, Словаччину, Польщу, Угорщину, Німеччину, Голландію, де збагачувався новими ідеями полегшення селянської праці.
– Керівник має встигати скрізь: добре володіти економічною ситуацією, знати характер кожного працівника, брати активну участь у соціально-політичному житті країни та громадській діяльності, – переконаний Микола Сорочан.
І не відступає від своїх принципів. Активно підтримує культосвітні та лікарняні заклади, мистецькі та спортивні колективи, церкви району, людей, які потребують його допомоги. Починаючи з 1994 року і понині – депутат різних рівнів, завершує другу каденцію депутата Одеської обласної ради, де працює в комісії з питань аграрних відносин та екології, є головою Кодимської районної ради сільгосптоваровиробників.
– Село – житниця країни та важлива стратегічна ланка. Тому аграрний сектор має бути конкурентоспроможним, селу належить мати міцне соціально-економічне підґрунтя. Над цим і працює наша комісія в обласній раді. Сьогодні на сході країни триває війна. Але, як відомо, без надійного тилу не буде і перемог на фронті. Тому тут, у тилу, ми маємо робити все, аби годувати країну та її захисників, дбати, щоб Україна міцно стояла на ногах, – ділиться думками депутат.
А у приватному житті надійний тил Миколі Васильовичу забезпечує його дружина Марія Володимирівна. Доля звела їх під час навчання у Кам’янському радгоспі-технікумі. Відтоді разом не один пуд солі з’їли. Разом переживають невдачі й успіхи, разом поставили на ноги двох донечок: Оксана працює лікарем в Одеському обласному управлінні охорони здоров’я, Ольга щойно здобула фах юриста.
– Єдине, чим можу допомогти чоловікові, – це забезпечити підтримку і надійний тил. У зв’язку з великою зайнятістю на роботі, в громадських та депутатських справах, на жаль, у нього дуже мало часу залишається на сім’ю. Але для мене важлива його надійність і відданість, його здатність підставити своє чоловіче плече у будь-який момент. Я відчуваю в ньому справжню опору для себе, для всієї родини, – ділиться Марія Володимирівна.
– Велике щастя, коли твоя сім’я підтримує тебе. Це надихає на нові здобутки, дає тобі сили долати труднощі, розвиває в тобі бажання творити добро, додає життєвої мудрості, – розмірковує Микола Васильович.
Мабуть, у тому, що сьогодні до його численних відзнак і нагород додався орден «За заслуги» II ступеня, є певна часточка і тепла сімейного вогнища, і людського визнання, і репутації справжнього хазяїна. А ще – це свідчення того, що все зроблене згідно з сорочанівським принципом «до людей треба ставитися по-людськи» повертається до нього сторицею.
