«Народження Христа», «Таємна вечеря», «Святий Микола Чудотворець», «Спас Нерукотворний», «Мироносиця Марія Магдалина», пасхальні мотиви – все це майстерно відтворено в бісері. Та це лише частина творчого доробку з понад 60 ікон Галини Василівни Царан – сільського голови Пиріжної. На полотнах, створених у багатій кольоровій палітрі, оживають біблійні сюжети. У колекції переважає релігійно-духовна тематика, яка запала їй в душу з дитинства.
– Ніщо просто так не відбувається. Мене змалку чарували біблійні мотиви, священні дії, від яких сходила благодать. Незважаючи на заборону школи, я з бабусею завжди ходила до церкви. Однак творче натхнення прийшло рік тому, змусивши відкласти вбік плетиво та вишивку гладдю. Картини та образи, втілені в бісері, не дають спокою. Хочеться зробити більше, гарніше. Улюбленому заняттю присвячую вечори, гаразд що вони взимку довгі. Інколи прихоплюю ночі. Першою роботою стала картина «Народження Ісуса Христа», – розповідає жінка.
Попри те, що Галина здобула вищу освіту, ніяк не пов’язану з такою творчістю, вона майстриня. Свої роботи дарує рідним, друзям, знайомим. Є в її колекції не тільки образи святих, а й квіткові композиції, одяг, оздоблений вишивкою в українському стилі, казкові сюжети. Кожен твір має своє призначення. Близькі люди одержують у подарунок зображення святих, чиї імена носять, а діти – казкові картини. Ікона Святого сімейства зберігається у місцевій Михайлівській церкві. А образ Богородиці Охтирської, який пов’язаний із виникненням у цій місцевості Демківських криниць, по завершенні роботи буде поміщений у капличці-купальні. Адже для сільської громади ця ікона є знаковою.
В «Трудах Подольского Епархиального историко-статистического комитета, выпуск №9. Каменец-Подольск. – 1901 год» повідомляється: «В десятую пятницу по свт. Пасхе, после окончания Божественной литургии совершается крестный ход к Демковским колодцам, которые находились в одной версте от села. В нем участвовало множество богомольцев из окрестных селений, набиравших из колодцев воду».
У Пиріжній передаються із уст в уста дві легенди про виникнення цих трьох криниць. Одна з них говорить, що якось благочестивому жителю наснився сон, ніби за селом, у рівчаку з водою, лежить ікона. Розповів священику. Панотець, зібравши людей, пішов до зазначеного місця. Там, у болоті, він побачив ікону Божої Матері Охтирської, яку прийняв із благоговінням і трепетом. На цьому місці облаштували колодязь, чинний і сьогодні. Джерело освятили. Проводили, та й проводять нині, тут Богослужіння. Вода ця вважається цілющою і збирає прочан із різних куточків району й області.
Інша легенда розповідає про чумаків, які звернулися з молитвою до Бога, щоб допоміг визволити волів, які загрузли у трясовині цієї місцини. Молитва їхня була почута й воли чудом врятувалися. А потім одному з чумаків з’явилося видіння Богородиці, яка повеліла продати частину обозу й влаштувати жебракам обід. Так і вчинили. Цей звичай живий і сьогодні. На десяту п’ятницю після Великодня, як закінчиться Божественна літургія і водосвятний молебень, жителі села запрошують усіх на трапезу.
– На різних етапах історії люди зверталися до біблійних сюжетів, переосмислювали Біблію із врахуванням національної культури й самосвідомості. І наша громада свято зберігає духовне надбання, традиції та звичаї.
Напевне, через духовне тяжіння ремонт Будинку культури і став однією з перших справ Галини Царан після обрання її у 2003 році сільським головою. Працювали всією громадою. А кошти надали обласний та районний бюджети, а також народний депутат України Леонід Клімов. Сьогодні тут працюють гуртки художньої самодіяльності, готуються тематичні вечори, святкові концерти, обрядові дійства. Тут же розташувалася сільська бібліотека, яку селяни прозвали книжковою світлицею.
З думою про майбутнє села відкрито дошкільний навчальний заклад при школі, нове відділення зв’язку. Все це – за фінансової підтримки депутата Одеської обласної ради Миколи Сорочана.
До 70-річчя Перемоги за рахунок спонсорських коштів капітально відремонтовано пам’ятник воїнам, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни. Роботи виконували жителі села.
Не сходить з порядку денного сільської ради питання благоустрою. Тож ремонтуються дороги, зачищаються стихійні сміттєзвалища, саджаються дерева, кущі, квіти, проводиться освітлення села.
– Галино Василівно, народне прислів’я вчить «Один розум добре, а п’ять краще». На кого покладаєтеся в трудах?
– В усіх добрих справах маю підтримку працівників сільської ради, депутатів, громадських активістів. Хіба ж без взаємної підмоги можна зрушити залежаний пласт? Всі справи робимо спільно з благодійниками, односельцями.
Як зазначає сільський голова, без благодійництва селу сутужно. Однак і децентралізацію влади, яка передбачає передання повноважень, насамперед щодо розподілу коштів, територіальним громадам треба добре обдумати. Адже свого часу Кодимський район пережив укрупнення. Ці часи згадують як період занепаду району. Реформи, на думку Галини Царан, мають бути корисними для територіальних громад у тому сенсі, щоб вони були самодостатніми, тобто мали кошти для розвитку.
Сьогодні сільському голові найбільше хочеться миру для України і добробуту для села. Щоб кожен міг займатися улюбленою справою і не потерпати за долю Вітчизни та своїх близьких. Можливо, саме ця тривога й надихнула на відтворення біблійних сюжетів, образів святих, у яких в усі часи український народ шукав покровительства та благодаті.
– Якщо від того, що я роблю, село стане світлішим, а хтось стане добрішим, то це найкраща нагорода, – переконана Галина Царан.
