На початку цього року світ був вражений терактом у Франції. Нагадаємо: 7 січня двоє озброєних чоловіків вдерлися до редакції паризького сатиричного журналу «Шарлі Ебдо». Брати Саїд і Шериф Куаші пострілами з автоматичної зброї вбили десятьох працівників редакції і двох поліцейських, що охороняли будинок. Приводом для нападу було названо надруковані в журналі карикатури на пророка Мухаммеда. 9 січня у плині поліцейської спецоперації злочинців було знищено.
По коментарі ми звернулися до директора ісламського культурного центру «Ал Масар» в Одесі Білала Хамзе. Уродженець Лівану близько року очолює цей просвітницький центр.
– Ми віримо, що пророк Мухаммед, – говорить Білал, – це останній пророк, посланець Аллаха, зісланий на землю для порятунку всього людства. Ми не вважаємося мусульманами, якщо не віримо в існування всіх біблійних пророків, що приходили в цей світ перед ним, – Соломона, Мойсея, Ісуса... Закони всіх пророків і залишені самим Мухаммедом заповіді – це, насамперед, мир між людьми. Різниця між нами тільки у звичаях поклоніння. Наприклад, у християн є піст і відвідування церкви кілька разів на тиждень. У мусульман – п’ятиразовий намаз (обов’язкова молитва п’ять разів на день), пісний місяць Рамадан, Хадж (паломництво до міста Мекки). Але основні заповіді однакові: не вбивати, не брехати, не красти тощо.
– Яких почуттів Ви зазнали, коли почули про появу карикатур на пророка й подальший розстріл працівників редакції.
– Їх усіх шкода. Ми шоковані вчинками по обидва боки: і карикатурами, й терактом. Але більше – стріляниною. Малюнки і вбивство людини – речі непорівнянні. Люди не зовсім адекватно розуміють слово «свобода». Одні вирішили, що свобода слова надає право малюнками ображати почуття інших. Інші сприйняли свободу як право вбивати.
– «Шарлі» не перший раз публікує такі малюнки. Як по-вашому, чому зараз була така реакція на них?
– Деякі люди називають розстріл журналістів стратою за образу пророка. Насправді це терор, і причини агресії братів Куаші, як і інших убивць, нам невідомі. Агресивних злочинців не зупинило навіть те, що один з охоронців був мусульманином. Що або хто довів їх до точки кипіння, поки що не відомо.
– Це могло б статися в нашій країні?
– По-перше, сподіваюся, що до образ такого характеру справа ніколи не дійде. А по-друге, у Франції, прикриваючись іменем пророка, теракт вчинили абсолютно неадекватні люди…
Звичайно, ми повинні робити все, щоб уникнути не те що таких ситуацій – навіть подібних настроїв не можна допускати. Минулого тижня як відповідь на трагедію у Франції ми проводили в Одесі інформаційний захід «Хто такий пророк Мухаммед?». Охочі могли почути історію життя пророка, літопис його добрих справ. Якби навіть у нас було опубліковано щось подібне до того, що з’являлося в «Шарлі», я особисто звернувся б до видавців із просвітницькою лекцією й пояснив їм, ким був Мухаммед, якою він був людиною.
– У відповідь на публікацію карикатур у багатьох арабських країнах проходили багатотисячні протестні мітинги. Мітингувальники вимагали надалі карати за такі малюнки, але не смертю. Чи заслуговує покарання «Шарлі» і якщо так, то якого?
– Протести – це нормальна реакція будь-яких вірян, чи мусульман, а чи християн. Існують моральні кордони, які не можна переступати. У жодній країні не дозволено ображати її керівників і державну символіку. У цьому питанні основна робота лягає на державу. Необхідно ухвалити закони, що забороняють подібні витівки. Релігійні святині мають бути недоторканні для злих язиків – так само, як прапор, герб і гімн країни. Але, наскільки мені відомо, деякі країни ставляться до подібних питань досить ліберально. А за великим рахунком – Бог усіх розсудить.
– Одеськими мусульманами планувалися протестні мітинги?
– Ні. Ознайомити людей з історією життя Мухаммеда – адекватна відповідь на французьку трагедію. В Одесі ми провели акцію з поширенням брошур «Чи знаєте ви цю людину?». Більше того, жоден із парафіян нашого молільного дому жодного разу не висловлював радикальних ідей із приводу помсти за образу пророка.
– У Європі у зв’язку з терактом активізувалися антимусульманські настрої. Якими, на Вашу думку, будуть взаємини християнства й ісламу на Заході й в Україні?
– Реакціонерів замало, щоб завдати шкоди наявному міжконфесійному балансу. Завдяки законодавству й високому рівню освіти Європа згодом знайде вихід із ситуації. І в Україні, попри те, що більша частина населення – християни, радикальна ісламофобія малоймовірна. Українці – дуже віруюча нація, а будь-яка віра, зокрема і християнство, й іслам, закликає до миру. Якщо й відбудеться якась акція, спрямована проти мусульман, вона не буде релігійною по суті. Підґрунтям таких дій зазвичай є зовсім інші інтереси…
– Чи можлива світова міжрелігійна війна?
– Ісламу близько 1400 років. Упродовж історії всі світові релігії існують разом. А війни спалахували аж ніяк не на релігійному ґрунті. Причиною були територіальні або економічні конфлікти.
– Що потрібно зробити для поліпшення міжконфесійних відносин?
– Стати відкритішими для суспільства. Конкретно наш культурний центр «Ал Масар» входить у громадську раду Одеської облдержадміністрації, проводить безкоштовні курси вивчення арабської мови та східної культури, бере участь у телевізійних і релігійних програмах. Ми випускаємо газети, підтримуємо інтернет-сайт і проводимо благодійні акції на допомогу незаможним та інвалідам.
– Зазвичай у складних ситуаціях людина не може відразу відповісти на всі питання. Вона міркує і поступово, з плином часу знаходить відповіді. Над чим зараз думаєте Ви? Над чим запропонували б подумати читачам?
– Чи можна назвати скоєне братами Куаші терактом? Терористичний акт спрямований на залякування великих мас населення й під час здійснення не має чітких мішеней для враження. Брати Куаші точно знали свою мету – «Шарлі», і виконали задумане – влаштували бійню. «12 убитих. 65 мільйонів поранених» – говорив транспарант на одному із французьких мітингів. Того дня, коли прогриміли постріли, Франція стала іншою. Тисячі християн і мусульман у жалобі заповнили вулиці міст гаслами «Я Шарлі».
Людське життя – найвища цінність. У Корані сказано, що той, хто вбив одну людину, несе на собі такий же гріх, як якби він убив усіх людей на землі. У часи, коли пальці лежать на спускових гачках автоматів, плутати свободу слова зі словесною вседозволеністю недопустимо. Тому ображені у своїх найособистіших почуттях прихильники ісламу вийшли на багатомільйонні мітинги в усьому світі зі словами: «Я мусульманин».
