Саме заголовком «Несподівані обличчя нашого патріотизму» привернула мою увагу стаття, опублікована в газеті «Голос України». В ній йшлося про людей різних професій і національностей, різного громадянства, яких поєднувала любов до України, підкріплювана великими та малими добрими справами. Одна з героїнь нарису говорить: «Для мене Україна – це насамперед земля, по якій ми ходимо, на якій споруджуємо підмурівок для майбутнього будинку, з якої збираємо врожай. Тому мене «стопорить» запитання деяких незадоволених: «А що мені Україна дала?» По-одеському запитанням на запитання відповідаю: «…а що ти зробив для своєї країни. І, власне, чи все зробив?»
Останнім часом і районна газета розповідала про багатьох патріотів нашого краю, починаючи з тих, хто служить в українській армії та захищає кордон, протистоїть бойовикам у зоні АТО, бере участь у волонтерському русі, і закінчуючи школярами, які намагаються зробити щось добре для свого села, допомогти односільчанам. Тішить, що лави таких людей множаться.
До них можна зарахувати і жителів міста, підприємців Віталія Ткаченка та Августа Дрангоя, які нещодавно створили та зареєстрували громадську організацію «Ініціатива». Поки що вона не дуже чисельна, але Віталій і Август сподіваються, що незабаром знайдуть прихильників своїх ідей. А мета організації – чисте, здорове та спортивне місто. Заради цього й об’єдналися.
Від слів до справи перейшли швидко. Спочатку у дворі п’ятиповерхового будинку в центрі міста, де обидва живуть, встановили дитячу гойдалку. А для тих, хто старший, – гімнастичні бруси. На центральній площі, упорядкування якої триває, з’явилися дерев’яні столи, за якими під час відпочинку можна посидіти і дорослим, і дітям. Це теж творіння рук «Ініціативи». Ми розмовляємо з ними в редакції, розглядаємо принесені фотографії, зроблені ще влітку. На них – усміхнені обличчя молодих людей, яким явно подобається те, що вони роблять.
– А свої дії ви узгоджуєте з міською радою? – цікавлюся.
– Звичайно, і з міським головою Віктором Івановичем Швецем, і з начальником управління комунального майна Ольгою Євдокимівною Даскалеску контактуємо постійно.
– А де матеріали берете, інструменти?
– Підбираємо кожний у себе і в знайомих усе, що можна підібрати, – «залізячку», шматок труби. Потім зачищаємо, обрізуємо зайве, ґрунтуємо, фарбуємо – і от уже готове те, що задумали. Ми самі створили верстат для холодного кування. На ньому можна зігнути, скрутити метал, виготовити будь-який потрібний профіль. Прагнемо, щоб було не лише гарно, але ще й практично, і зручно.
– Ваша громадська організація зорієнтована лише на молодь?
– Ми не відокремлюємо себе від людей середнього та навіть літнього віку. Організували офіційно тому, що один у полі не воїн. Та так ми й помітніші. Хочемо, щоб інші люди зацікавилися тим, що робимо абсолютно безкорисливо, і приєдналися до нас.
…Віталій і Август попросили мене зателефонувати до міської ради, тому що збиралися передати туди близько 100 пар взуття для незаможних. Я зателефонувала, і вони поїхали. На душі стало світліше. Молодці, хлопці!
