Агропромисловий комплекс – локомотив економіки. При цьому в АПК нагромадилося чимало проблем, що потребують вчасного розв'язання. Про перспективи сільського господарства в період кризи ми розмовляємо з бізнес-аналітиком у сфері аграрного сектору, кандидатом юридичних наук, головою адвокатської групи «Юр.комм» Русланом Чорнолуцьким.
– Руслане Васильовичу, почнімо з загальної оцінки ситуації в аграрному секторі країни.
– Стан економіки України у 2014 році та прогнози на 2015 рік свідчать про те, що сільське господарство може дати збій, але ж АПК – базис розвитку багатьох інших секторів економіки. Наприклад, відсутність у аграріїв попиту на добрива призвела до того, що за підсумками минулого року Україна скоротила виробництво основної хімічної продукції, добрив і азотних сполук на 26,7%. І таких взаємозалежних ситуацій немало. Якщо говорити про підсумки посівної кампанії, то у 2014 році порівняно з 2013 роком загальна посівна площа зменшилася на 1,5%: зростання цін на паливо зробило свою справу.
Втім, поки що результати посівної-2015 оцінюють непогано: профільний міністр Олексій Павленко цими днями повідомив, що кампанію завершено на 99%. Однак її вартість склала 66,6 мільярда гривень, бо витрати на 1 гектар в середньому в Україні порівняно з минулим роком зросли в 1,7 раза. До відома: вартість посівної 2014 року була 41,6 мільярда гривень. У середньому по Україні для обробітку 1 гектара землі у 2015 році витратили близько 3,5 тисячі гривень, тоді як у 2014 році ця сума була 2,2 тисячі гривень.
– Як Ви оцінюєте стан АПК в Одеській області?
– Не поділяю оптимізму колег, які вважають, що наш аграрний сектор зараз на підйомі та кращий за всіх в Україні. Офіційна статистика засвідчує таке: загальний обсяг продукції сільського господарства за 2014 рік зменшився на 0,5%, зокрема в сільськогосподарських підприємствах – на 3,1%. Обсяги виробництва продукції рослинництва зменшилися на 2,5%. Загальний валовий збір зернових і зернобобових культур у 2014-му становив 3669,2 тисячі тонн і став менший за рівень 2013-го. Обсяг виробництва тваринницької продукції залишився на рівні 2013 року. Тобто ми бачимо ті ж тенденції кризи в АПК області, що й по всій Україні.
Прогнози на 2015 рік взагалі тривожні. Собівартість м’ясо-молочної продукції у 2,5 раза перевищує ціни в магазинах, а собівартість виробництва кілограма хліба в Одеській області у 2015 році обійдеться більш ніж у 30 гривень. Сьогодні сфера сільського господарства зазнає збитків в області, бо багато які аграрії продають свою продукцію дешевше, ніж становить її собівартість.
– Але ж це шлях до банкрутства господарств.
– Так, є така загроза. Ця ситуація викликана низкою економічних і правових чинників. Першим із них є знецінення національної валюти.
З усього обсягу ресурсів сільського господарства до 50% – імпортна складова. Для того, щоб провести у 2015 році весняно-польові роботи, аграрії залучили вже в 5 разів більше фінансових ресурсів, ніж вони витрачали раніше. Наприклад, якщо взяти період 2014 року, то ціна одного з популярних тракторів білоруського виробництва становила 150-160 тисяч гривень, зараз же зашкалює за 700 тисяч.
Вітчизняний машинобудівний комплекс зазнає гострої нестачі металу через війну на сході. Із цієї причини в Україні відчувався дефіцит запасних частин для сільгосптехніки. Також пально-мастильні матеріали подорожчали приблизно в 4 рази.
Цього року був скасований фіксований податок для сільського господарства і запроваджений єдиний податок, який у кілька разів більший колишнього. Зараз іще планують забрати у аграріїв пільги за ПДВ – це буде удар по сільському господарстві. Виживуть тільки найбільші корпорації, які зареєстровані за кордоном, середній український фермер просто збанкрутує.
У переліку причин кризи є небажання банків надавати кредити аграріям. За раніше взятими доларовими кредитами (переважно лізинг) заборгованість серед сільгоспвиробників зросла втричі й сягнула астрономічних висот.
Якщо 2015 року додаткові пільги приберуть (ПДВ при експорті зерна, державні цільові дотації, фінансування програми здешевлення кредитів і багато чого іншого), то реально до 30-40% підприємств можуть просто «лягти». Залишаться тільки великі, ті, що здійснюють експорт. До речі, в Одеській області таких великих виробників небагато. Переважають у нас кооперативні та фермерські господарства, які давно перебувають у підвищеній зоні ризику. Тому аграрний сектор регіону 2015 року перебуває в облоговому стані, бо наші фермери просто не зможуть винести змін на ринку та в законодавстві, зокрема в оподаткуванні.
– Хто винен і що діяти?
– Зміни в Податковому кодексі України вилилися в підтримку тих же агрохолдингів, а не самостійних підприємств і фермерських господарств. Є й інша проблема – втрата орендодавців у результаті девальвації гривні. Договори оренди земель у населення укладені на довгостроковий період. А з урахуванням девальвації національної валюти власники земельних паїв уже в нинішньому році реально одержать утроє менше від їхньої оренди. А великі сільськогосподарські товаровиробники, властиво, переглядати контракти й договірну базу не квапляться. Водночас втрати можуть бути ще вищими, бо наші аграрії виявилися геть не готові працювати в межах підписаної Угоди про асоціацію й зону вільної торгівлі з Євросоюзом. По-перше, українські сільгоспвиробники не підготувалися до технічних регламентів і норм ветеринарного, санітарного та фітосанітарного контролю. У результаті вітчизняна продукція поки що фізично не може потрапити на ринки країн ЄС у великому обсязі, хоча даний ринок у принципі відкритий. По-друге, жорстке квотування поставок по роках де-факто поки що не пускає вітчизняних аграріїв на європейські ринки.
При цьому варто пам'ятати, що аграрний сектор України був до 2014 року єдиним, який давав щороку серйозний приріст обсягом понад 10%. Потім тенденція змінилася на негативну, і це тривожний сигнал. Безумовно, щоб переламати це, аграріям необхідно зайти на ринок ЄС, для чого потрібна сертифікація продукції. При цьому компанії, які вже працювали на європейському ринку, за рахунок його лібералізації змогли продавати великі обсяги товару. Адже основна перевага нашого продовольчого споживчого ринку – мінімум імпорту й максимум власного виробництва доброї якості.
Я впевнений, що вже сьогодні треба правильно оцінити всі проблеми й побачити всі перспективи розвитку сільського господарства в регіоні. Ми неодмінно продовжимо наш діалог із аграріями й обговоримо питання сертифікації, оподаткування, кадрового дефіциту, кредитування, зняття мораторію на ринку землі через призму економічних і правових ризиків, вплив яких можна зменшити через грамотний юридичний супровід аграрного бізнесу. Також докладно поговоримо про перспективи співпраці аграріїв зі структурними фондами ЄС – альтернативою стандартним фінансовим інструментам. Для цих цілей наша адвокатська група планує низку нових публікацій в «ОВ». Також проведемо виїзні зустрічі з представниками аграрного бізнесу в районах Одеської області.
