(Про децентралізацію та європейський досвід)
Сьогодні тема децентралізації – одна з найактуальніших для українського суспільства. Багато говориться про її переваги, але набагато рідше – про складнощі, з якими зіштовхувалися у процесі реформ країни ЄС. «Вчитися потрібно не тільки на успіхах, але й на помилках», – вважає професор Георг Мільбрадт – видний німецький економіст, у недавньому минулому – міністр фінансів, а потім прем’єр-міністр однієї з найбільших федеральних земель Німеччини, Саксонії. Протягом своєї тривалої кар’єри пан Мільбрадт успішно чергував і поєднував діяльність чиновника та викладача. У свої 70 років він продовжує їздити з лекціями по світу. Одне з останніх запрошень надійшло від «Німецького товариства міжнародної співпраці» (GIZ). Воно реалізує в Україні низку проектів (зокрема проект, що стосується реформ в управлінні державними фінансами). Лекції про переваги та «підводні камені» децентралізації звучали в Києві, Львові, Одесі…
– Ми запросили одного з найдосвідченіших експертів, – коментує депутат обласної ради, голова бюджетної комісії Юрій Маслов. – Ви знаєте, що наприкінці травня сесія обласної ради так і не затвердила перспективний план об’єднання громад. Робота триває, але нас цікавить децентралізація не на словах, а ділом. Зараз потрібно зосередитися не на рапортах про формальні досягнення, а на реальному європейському досвіді реформи місцевого самоврядування. Працівники апарату обласної ради, які готують проекти рішень для депутатського корпусу, мають бути максимально поінформовані в цьому питанні. Об’єднання громад має бути доброю волею самих цих громад і узгоджуватися із серйозними бюджетними повноваженнями.
Лекція німецького професора містила масу фактичного матеріалу за такими напрямами, як соціальна ринкова економіка й децентралізований розподіл завдань. Ішлося про податки, взаємини держави та громад. Наприклад, сьогодні більше половини німецьких держслужбовців трудяться саме на регіональному рівні, на державний припадає лише 12%. Втім, стаття – це не конспект, і переказ у цьому разі – справа невдячна. Обмежимося прямою цитатою. Георг Мільбрадт стверджує:
– Я вбачаю багато спільного між колишньою НДР і тим, що сьогодні відбувається в Україні. Але не можна просто імпортувати чужий досвід до іншої країни. Кожна країна має пройти свій шлях.
Німецький професор пишається тим фактом, що після революції в Тунісі (2010-2011) його поради з економіки та управління державою були досить доречними, а деякі положення навіть увійшли до Конституції країни. Що стосується українських реалій, то його позиція формулюється так:
– Україна – величезна держава. Що більша країна, то більше вона потребує децентралізації. Багато які проблеми населення простіше розв’язати на рівні населеного пункту або регіону. Але у них мають бути фінансові можливості для вирішення своїх проблем. Якщо коштів бракує, мають надходити трансферти від держави (дуже чітка частка доходів, без коливання від року до року та з правом громад самим вирішувати, на що витрачати ці гроші). Одне з гасел ЄС говорить: «Єдність у різноманітності». На практиці це означає, що багато які питання європейські країни вирішували по-різному, залежно від місцевої специфіки. Наприклад, Швейцарія – багатомовна, а Німеччина лінгвістично однорідніша, тому децентралізація шкіл тут відрізнялася. Ну й, нарешті, у багатьох країнах світу децентралізація розглядається як чітка альтернатива сепаратизмові.
