На півночі Одеської області – у селі Ясеновому-Другому Любашівського району – у так звані застійні роки за активної участі головного лікаря, талановитого організатора і високопрофесійного хірурга Юрія Йосиповича Кобися була побудована дільнична лікарня з пологовим, педіатричним, терапевтичним відділеннями, цілодобовим стаціонаром, операційними. Працювала кухня, обслуговував населення стоматологічний кабінет. Функціонувала багатопрофільна поліклініка.
Сьогодні лікарню закрито. Працює лише поліклініка, у якій приймає людей справжній земський лікар Володимир Олександрович Сорока.
Нелегкі випробування випали на долю цього чоловіка та його дружини, яка пропрацювала 20 років на посаді головного лікаря дільничної лікарні. У найтяжчі часи сільські жителі самі приносили продукти для приготування харчування хворим: картоплю, цибулю, крупи. Підтримували як могли. Скорочення штату лікарні почалося 1995 року: закрили хірургічне відділення через відсутність лікаря, пологовий будинок. Потім ліквідували стаціонар, дитяче й терапевтичне відділення.
Нешвидка допомога
Тим часом тільки в самому Ясеновому-Другому налічується 1150 дворів. А поруч іще кілька сіл, жителі яких приїжджають на прийоми. В екстрених випадках лікар сам поспішає до пацієнтів на власному бувалому легковику. Виділений старенький автомобіль швидкої допомоги часто простоює в ремонті, та й водій живе в сусідньому селі. Яка вже тут «швидка».
Але поліклініка працює. А провідний лікар не знає спокою ні вночі, ні у свята, ні у вихідні – викликати можуть у будь-який момент. Наприклад, новий 2015 рік він зустрічав у пацієнта, подаючи тому нагальну допомогу.
Особливий хворий
Не кожен уявить собі специфіку роботи сільського лікаря. Адже його хворий – пацієнт особливий.
Нещодавно був випадок, розповідає Володимир Олександрович: викликали до ветерана Івана Ляпіна. Були потрібні термінові реанімаційні умови, що передбачало поїздку до райцентру. Хворий навідріз відмовився, посилаючись на брак грошей. І додав:
– Не хочу і знати, які в мене болячки. Житиму, поки живеться. Що буде, те й буде.
Така філософія, якщо хочете, літніх селян. Тому замало суто профільних знань. Треба бути психологом, що знає життя в місцевих умовах, другом у певному розумінні, справжнім односельцем, одне слово, врости корінням у цю землю. Саме таким лікарем є В.О. Сорока. Недаремно його фотографія прикрашає районну Дошку пошани і трудової слави.
Замість постскриптуму
Цей матеріал був у стадії завершення. В один із вечорів на пасіці мене вжалила бджола. Будучи алергіком, за кілька хвилин знепритомнів. Відбувся анафілактичний шок.
Лікар В.О. Сорока встиг… Зробив необхідні маніпуляції. Потім – «швидка допомога», дві доби в реанімації...
Досі висловлюю вдячність ангелам-лікарям за можливість дописати статтю…
