Ляпас, іще один… Залите слізьми обличчя маляти спотворила гримаса болю й розпачу. «Я все для нього роблю, а він!.. Невдячний! У кого тільки такий уродився?! Ти мені більше не син!»
Ми стаємо свідками подібних сцен не тільки в телешоу, а й на вулиці, у громадських місцях. Як може дитина перетворитися в очах батьків на маленького нелюда, а батьки в її свідомості стати непохитними тиранами? Прірва такого нерозуміння нині – мабуть, одна з найактуальніших проблем. Про те, як легко втратити тонку нитку порозуміння, що пов'язує батьків і дітей, розповідає практичний психолог навчально-виховного комплексу № 1 Марія Бондаренко.
– Питання агресивної поведінки дітей і батьків захопило вчені уми давно, – розповідає Марія Олександрівна. – Причини криються насамперед у сімейній невпорядкованості. Уже від трьох років маля починає болісно сприймати батьківські докори та приниження. Дитина, що раніше купалася в піклуванні про неї, визначила для себе: батьки більше її не люблять. Виникає нова для родини форма взаємин. Психологи називають її комплексом вигнання з Олімпу.
– Напханий продуктами холодильник і шафи, що не закриваються від багатьох речей, – зовсім не показник сімейного добробуту. За яскравим, штучно створеним образом щасливої родини часто ховається емоційний холод у відносинах батьки – дитина. Прикмета сьогодення – роздратовані, втомлені від добування хліба насущного дорослі, що не мають ані сил, ані часу, щоб поговорити або пограти зі своїм малям. У той час як у цивілізованих країнах неувага до власної дитини прирівнюється до жорстокого поводження. Крики, ляпаси, потиличники за діло й без діла в наших родинах стали буденністю. І дитина, поступово переймаючи модель поведінки батьків, у школі проектує злість на однокласників.
– На жаль, звичайні профілактичні бесіди з дорослими не дають користі, – продовжує М. Бондаренко. – В НВК № 1 ми розробили та провели семінар «Профілактика жорстокості й насильства в родині». Він являє собою відеолекторій для батьків. Теоретичний блок лекції, заснований на формулюваннях і визначеннях із документів Всесвітньої організації охорони здоров'я та ЮНІСЕФ, «підігнаний» під реалії нашого повсякдення. Кожен розділ завершується відповідним відеосюжетом. Це добірка відеороликів, що демонструють скандали в родині між батьками і, звичайно, за участю їхніх дітей. Про те, яке враження справляє методика, можна судити з того, що під час перегляду, як правило, жоден дорослий не полишає залу. Ідуть пізніше, мовчазні та заплакані. Хтось у відеороликах, упізнавши своїх батьків або себе, зрозумів, що в руйнуванні ідеалів сімейного життя, крім самого себе, винуватити нікого.
– Спершу батьків доводилося «заганяти» на лекторій. Сьогодні потрібне тільки оголошення з датою проведення. Приходять самі, щоб попросити допомоги: знайти точки контакту, дібрати ключі до порозуміння. Результати вражають: у відносинах із дітьми понад 50 відсотків дорослих змінилися в кращий бік. До інших не втрачаємо надії достукатися. Семінар «Профілактика жорстокості та насильства в родині» був проведений для педагогів, батьків і 32 шкільних психологів Суворовського району Одеси.
Хтось із великих сказав: «Не потрібно виховувати дитину, все одно вона буде такою самою, як ти. Виховуй себе». Сучасна статистика свідчить: жорстокість і насильство характеризуються як соціально-психологічна риса особистості, властива кожній третій людині. Дбаючи лише про надання матеріальних благ дитині, батьки день за днем втрачають із нею душевний зв'язок. Відкуповуючись від маляти одягом, іграшками тощо, дорослі повторюють помилки своїх батьків, що свого часу не навчилися любити.
Творча робота педагогів школи над помилками батьків триває. Тепер до неї долучилися Овідіопольський район і місто Іллічівськ.
