Сьогодні народному артистові України, Героєві Соціалістичної Праці Борису Петровичу Зайцеву виповнилося б дев'яносто років.
Тяжка хвороба забрала цього мужнього та вольового чоловіка з міцним сибірським характером, не давши дожити й до 75-ти…
У сорок другому Борис Зайцев, не встигнувши закінчити школу зв'язківців, пішов добровольцем на фронт. Воював у Сталінграді, дійшов до Кенігсберга. У лютому 1945-го підірвався на міні. Уся група загинула, а Борис переніс 15 операцій. Втратив зір і можливість ходити…
Та не занепав духом фронтовик! Борис Петрович закінчив Красноярське музичне училище по класу баяна. А коли педагоги виявили у нього неабиякий бас-баритон, направили на навчання до Одеської консерваторії. Потім Б.П. Зайцев був прийнятий солістом до нашої обласної філармонії. Понад півстоліття він виходив на сцену, дав шість тисяч концертів. Борис Петрович виступав у багатьох містах колишнього СРСР, на будівництвах БАМу, співав для солдатів в Афганістані, давав концерти в Чорнобилі. У репертуарі атриста було понад 1600 музичних творів.
Без допомоги близької людини Борис Петрович не зміг би пройти такий нелегкий та яскравий шлях. І таким другом від часу тяжкого поранення й до кінця життя була його дружина Парасковія Яківна, беззмінний секретар, водій автомобіля, учасниця всіх виступів. Чоловік звав її ніжно Паною, Паночкою.
8 травня 1991 р. Борис Петрович і Парасковія Яківна Зайцеви були удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці (щоправда, дружині артиста відповідних документів так і не видали).
…Немає вже на світі цієї чудової пари. Їхні останки спочивають на Другому християнському кладовищі в Одесі. Але жива пам'ять!
Одна з малих планет Сонячної системи має ім'я Бориса Зайцева. На будинку № 12 на Французькому бульварі встановлено меморіальну дошку. Хочу вірити, що про Б.П. Зайцева пам'ятають і в Одеській обласній філармонії.
