Вона живе в режимі нон-стоп, встає о 5.30, вигулює собаку, поливає квітник, розбитий власноручно. Готує сніданок старенькій матері. Далі – починаються справи. Зустрічі, інстанції, телефонні переговори, підготовка матеріалів для відповідей на дзвінки, організаційна суєта. Рита Колобова – менеджер від Бога! Спілкування – її стихія, яскраво проявлена сторона її діяльного характеру. При цьому вона знаходить час завітати до «Одеських вістей» як друг редакції та позаштатна авторка.
Чи втомлюється вона бути в центрі уваги, у гущавині подій? Ні! Рита цілком виправдовує приречення зірок, властиві людям, що народилися під знаком Лева.
Кінець дня присвячений домашнім турботам. Нерідко вечірні дзвінки переходять у нічні.
– Це невід'ємна частина взаємодії із творчими людьми. А таких багато в моєму оточенні, – говорить Р. Колобова.
Хто ж ця така незвичайна жінка?
Знайомтеся: одеситка Рита Колобова, член Міжнародної спілки журналістів і письменників, міжнародного конгресу із захисту прав громадян «ЩИТ», член Одеської обласної Ради миру, президент благодійного фонду «АВЕ», почесний працівник культури України. Досить?..
Сьогодні редакція «ОВ» вітає Риту з ювілеєм: їй 50! Кілька слів про життя, про плани.
– Рито, Ви коли-небудь нудьгуєте?
– На це бракує часу. Після травми моя мама стала потребувати догляду, моєї присутності поруч. Реальні ситуації тяжкі, але саме вони дають справжній творчий імпульс. Ночами приходять образи, рими. Головне встигнути записати. Якщо й нудьгую, то за заняттями живописом, за запахом фарб, неквапливими роздумами над полотном.
– Чи не звідси бажання допомогти художникам?
– Звичайно. Тому ми разом з Педагогічним університетом ім. К.Д. Ушинського домоглися для них відкриття нового міжнародного проекту «Схід Сонця». Такий майстер пензля, як Григорій Вовк, координує міжнародний проект БФ «АВЕ» – «Пори Року». Його найяскравіша ланка, – звісно, «Літо». Цими днями в галереї Будинку медпрацівників відкрилася романтична виставка, присвячена Грінові.
– Як вписалася у ваше життя волонтерська робота із переселенцями?
– Міграції людей, що вимушено покинули свої рідні місця, перебудувала роботу й нашого фонду. Ми знайшли спільну мову, єдиний алгоритм взаємодії. Безкорислива допомога тим, хто опинився в біді, нас зробила командою. Допомагаємо також родинам із дітьми, хворим на ДЦП. Захищати – це частина «левиної» натури.
– Що знімає стреси, дає розрядку?
– Квіти. Живі, не зрізані для букету. Дуже тішить, коли друзі дарують квіти в горщиках, їх можна пересадити у двір і милуватися не один рік.
