Флагманом перевалювання вантажів сьогодні є порт «Южний». Тут за минулий рік перероблено 47 млн тонн. Це на 23 мільйони більше, ніж в Одеському порту, і на 33 мільйони – ніж в Іллічівському.

Чому так, вдалося довідатися під час робочої поїздки в гості до южненців. До порту прибули члени нещодавно створеної Асоціації морських журналістів, яка об'єднала у своїх лавах репортерів, оглядачів і коментаторів, що працюють у морських виданнях, або за профілем інформаційної діяльності «займаються морем». 

Важливим завданням об'єднан­ня президент АМЖ Костянтин Ільницький (журнал «Порти України») назвав прагнення спільно обговорити, як допомогти галузі, що переживає, м'яко кажучи, не найкращі дні. Першим рамки інформпростору розсунув начальник ДП «МТП «Порт Южний» Олександр Лагоша.

– Останні п'ять років підприємство не розширювалося: тобто не будувалися нові причали, не купувалися великі додаткові потужності, – окреслює виробничу картину Олександр Геннадійович. – Успіху досягнуто винятково за рахунок інтенсивних заходів. Це пристосована до поточного ринкового дня організація праці, застосування продуктивнішого устаткування, вдосконалення залізничного приймання, що дозволяє обробляти більше вагонів. Але вже підтискає необхідність будувати нові склади, освоювати площі під нові комплекси. Одне слово, розганятися вшир. 

І все-таки, чому «Южний», маючи в розпорядженні п'ять причалів, переробляє більше, ніж, наприклад, Іллічівський порт, де причалів – близько трьох десятків? 

– Ми максимально використовуємо кожен погонний метр причального фронту. Справа ще в тому, що генеральні вантажі – такі, як метал, зерно або наливні – Южний не перевалює. Ми працюємо винятково з навальними вантажами. Це вугілля, залізорудний концентрат. Наприклад, в Одесі, де порт розташований практично в центрі міста, це неможливо. Що стосується іллічівських колег, то глибини акваторії дозволяють їм завантажувати прибуваючі велетні-«кейпсайзи» місткістю по 150 – 200 тисяч тонн тільки частково. Біля причалу повне завантаження таких суден там неможливе. Головний конкурент порту «Южний» – це ТОВ «Трансінвестсервіс», яке розташоване в нашій акваторії. Там зуміли за два роки вдвічі збільшити обсяг перевалювання навальних вантажів, – говорить О. Лагоша. 

Чітке завдання на майбутнє: залучити приватні інвестиції! Для цього є три інструменти: приватизація, концесія і оренда. Остання – найневигідніший спосіб для держави. Про приватизацію говорити зарано, бо поки що всі 13 державних стивідорних компаній порту залишаються у списку підприємств, що не підлягають приватизації. Тому увага концентрується на такій формі залучення інвестора, як концесія. 

Інвестиційний портфель порту складається з 19 проектів. Планується залучити близько трьох мільярдів доларів інвестицій. З них 300 мільйонів направити на розвиток автомобільної та залізничної інфраструктури.

Бідою порту є інертність міністерських чиновників, які досі не затвердили фінансовий план на 2015 рік. Ця обставина зв'язує колектив по руках і ногах. Як не парадоксально, однак держава, декларуючи прагнення розбудовувати економіку, сама ж ставить ціпки в колеса. 

– На жаль, – говорить Вален­тина Михай­лова з видання «Порти України», – наша країна, на відміну від низки сусідів, не зробила морський вибір на користь пріоритетного розвитку морегосподарського комплексу.

Виявилося, що й рівень поінформованості про морський транспорт не є високий. Немає офіційних даних навіть щодо того, скільки суден налічує торговельний флот України, який середній дедвейт українського транспортного флоту, яку частку валового внутрішнього продукту країни дають підприємства водного (морського) транспорту. З’ясовується, що, за рідкісним винятком, про це не знають навіть чиновники профільного міністерства. Не відають цього і депутати, політики. 

Очевидно, доля «морського вибору України» вгадується якщо не на ромашці, то на троянді вітрів. І багато що залежить від того, куди або звідки подує вітер.