В редакції нашої газети відбулася творча зустріч із режисером і актором Миколою Головихіним, який нині живе у Франції. Організатором виступив партнер «Одеських вістей» за низкою проектів одеський клуб шанувальників творчості Володимира Висоцького.
Микола Сергійович – різнобічна особистість. Він починав свій творчий шлях у Красноярську, велику роль у його житті відіграли Москва, Одеса та Париж. У 1973 році з мрією про створення театру одного актора Микола Головихін переїжджає з Москви до Одеси. У 1983-му закінчує московський держінститут театрального мистецтва за фахом «режисер музичного театру». Він постійно пробує себе в чомусь новому, виступає в ролі актора, режисера, оператора, сценариста, продюсера. У 1993 році їде до Парижа, де створює театр-кіностудію «Катарсис», знімає низку документальних фільмів про художників-емігрантів. У 2008-му закінчує зйомки картини «Володимир Висоцький очима одеситів». Робота над нею тривала понад рік. За цей період Головихін зустрівся з багатьма людьми – режисерами «Небезпечних гастролей» Георгієм Юнгвальд-Хилькевичем та «Інтервенції» Геннадієм Полокою, оператором фільму «Місце зустрічі змінити не можна» Леонідом Бурлакою, директором музею кіно Вадимом Костроменком, письменником і журналістом Юрієм Овтіним, а також жителями Одеси.
У цей же період він познайомився із дружиною Висоцького Мариною Владі, яка дала добро на те, щоб Головихін зняв документальний фільм про родинне святкування ювілеїв акторки та її сестри Ольги – «І вічно триватиме день». Хоча взагалі-то Владі уникає журналістів і кіношників, які цікавляться її долею.
– Фільм «Володимир Висоцький очима одеситів», який я із задоволенням представляю співробітникам редакції, – це не перша моя робота про Володимира Семеновича, – відзначив Микола Головихін. – Ще 1986 року я зробив виставу за його творами – «Жодної букви не брешу». В Одесі ставити не дозволили, і я це зробив у Вінниці. Живучи у Франції, зняв фільм «Володимир Висоцький – паризька сага». Я подивився понад 50 документальних фільмів інших авторів про Висоцького, але в жодному не було широко розказано про його роботу та життя в Одесі. Хоча Одеса, після Москви, – це було «друге життя» для Висоцького. Тут він по-справжньому розкрився як кіноактор і співак. Саме у фільмі Одеської кіностудії «Вертикаль» з'явилося в титрах прізвище його не тільки як актора, але і як автора пісень, що відразу стали популярними й улюбленими на всій території колишнього СРСР. Багато свят Висоцький та Владі відзначали у друзів в Одесі.
Частину матеріалів фільму, який ви побачили, я зняв у Москві, але більше – в Одесі. У створенні картини мені допоміг колишній одесит, що живе в Парижі, Марк Івасилевич. Я поговорив із багатьма людьми, що знали Висоцького. На жаль, двох із них уже немає в живих.
Прем'єра фільму пройшла кілька років тому в Одесі, Москві та Парижі. Цього року я перебуваю в Одесі проїздом, дорогою до Болгарії, де показуватиму моновиставу «Володимир Висоцький – паризька сага».
У плині зустрічі в редакції працівники газети багато про що запитували гостя. На завершення головний редактор «Одеських вістей» Євген Блінов подякував Миколі Головихіну за цікаву, змістовну зустріч.
