Майже 10 років СРСР відправляв в Афганістан батьків і синів. Тисячі полеглих, ще більше поранених, покалічених. Сотні наших земляків, уродженців Одещини, загинули на гірських перевалах і в запилених долинах.
У нашому місті можна вшанувати пам’ять героїв-афганців біля монумента в парку ім. Т. Шевченка і на Меморіалі героїчної оборони Одеси на Дачі Ковалевського. Є ще один пам’ятник, до якого приходять ветерани тієї війни й де школярі покладають квіти. У тихому сквері на 7-й станції Великого Фонтану стоїть гранітна плита. Її особливість у тому, що застрягла вона посередині між минулим і сьогоденням. «У цьому сквері буде встановлено пам’ятний знак на честь воїнів, що загинули в Афганістані», говорить напис на граніті. І все б нічого, здається, «кам’яне оголошення» – тимчасове. Але цьому об’єкту вже шість років!
Наприкінці 2008 року міська рада своїм рішенням схвалила «Узгодження місця розташування пам’ятного знака на честь воїнів, що загинули в Афганістані, – у сквері на 7-й станції Великого Фонтану» за номером 3792-V. Контроль над виконанням того рішення мала здійснювати постійна комісія Одеської міської ради з охорони культурної спадщини.
Місцеві активісти повторно звернулися до міської влади. Відповідь була така: «Повідомляємо, що відповідно до рішення Одеської міської ради від 25.12.2008 р. № 3792-V «Про узгодження місця розміщення в м. Одесі пам’ятного знака на честь воїнів, що загинули в Афганістані», на 7-й станції Великого Фонтану встановлено пам’ятний знак. Ініціатором встановлення пам’ятного знака виступив Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані. Проектні рішення щодо створення монумента на місці пам’ятного знака не узгоджувалися виконавчими органами Одеської міської ради». Документ підписаний виконувачем обов’язків начальника управління архітектури та містобудування. Ще один схожий за змістом документ через рік був підписаний начальником управління.
В обох документах є слова «встановлено пам’ятний знак». Насправді на гранітній плиті значиться напис «буде встановлено». Як то кажуть, немає нічого постійнішого, ніж тимчасове. У тих же згадуваних відповідях також сказано, що в Одесі вже є два пам’ятники, у різних частинах міста. Але чи може пам’яті бути забагато?
Невже в місті воїнської слави відтепер пам’ятним знаком вважається камінь із написом: «У цьому сквері буде встановлено пам’ятний знак…»? Місцеві жителі кажуть, що ресторан, розташований по сусідству, незабаром розширить свою територію. Може, вся справа в цьому? Тоді навіть для такого «монумента» місця не знайдеться.
А поки що до нього й далі приходять уже не молоді ветерани-афганці, щоб ушанувати пам’ять своїх загиблих товаришів, і… бродячі собаки – позначити свою територію.
Кому була потрібна афганська війна – розсудить історія. А незакінчену війну за пам’ять повинні завершити ми. Усі разом.
