Віталій Білан – директор одного з найбільших фермерських господарств Овідіопольського району. Агроном за професією, він започаткував бізнес під час кризових дев’яностих, коли стояло тільки одне питання – як вижити. У той час одні пішли в наймані робітники, а інші стали роботодавцями.
Щоправда, за якийсь час багато які підприємці, що на першій хвилі заробили пристойний капітал, втратили все, не зумівши утримати бізнес. Директор ФХ «Пан Білан», навпаки, крок за кроком нарощував обороти.
У бесіді з цим чоловіком мене цікавило тільки одне: у чому секрет його успіху? Відповідь, яку я знайшла для себе, можна сформулювати так: Білан має здатність до глобального мислення. Він – людина мисляча, вміє брати уроки не тільки зі свого набитого гулями життя, але й з «розумних» книг. Але, можливо, прочитавши запис нашої бесіди, ви знайдете для себе зовсім інші відповіді.
Формула успіху
– Поруч зі мною люди, які займаються улюбленою справою. Вони – відповідальні й порядні, не кидаються з боку в бік у пошуках того, хто б їм заплатив побільше. Одне слово, у нас зібрався хороший колектив, у якому кожен знаходить своє місце і кожен одержує гідну винагороду за внесок у спільну справу. Це називається обміном відносин.
Що важливо для мене в доборі кадрів? Насамперед – зацікавленість людини у справі, а не в зарплаті. З тими, у кого ці акценти зміщені, я не працюю. Поясню чому: коли капітан збирається виходити в море, він має взяти з собою боцмана, штурмана, матроса й точно знати напрямок – куди плисти. Але якщо хтось із команди в певний момент не стане виконувати свої функції, капітанові доведеться вирішувати: викинути людину за борт і дійти до наміченої мети самостійно або залишити її, при цьому поставивши хрест на меті. Капітан мусить точно знати, що поруч із ним люди, за якими не треба наглядати і яких не треба підганяти.
Успіх визначають багато які чинники, але головне – це люди. А далі йдуть технологічні моменти: перше – це питання «Чим займатися?». Відповідь на нього визначає вибір вектора. Далі необхідною є концентрація зусиль. Наприклад, якщо це квіти, то саме в цей напрям треба максимально вкладати ресурси. Своїм основним вектором ми вибрали салати й городинні культури, бо їх виробництво дає змогу максимально використовувати наявний у нас потенціал та інфраструктуру. Наступне, без чого неможливий успіх, – це якість, естетичність і сталість. Для їх забезпечення потрібні постійні інвестиції. Бізнес схожий на кульку, встановлену на похилій площині: щоб вона не скотилася вниз, треба докласти певні зусилля. Щоб піднялася вгору – подвійні зусилля. От і уявіть собі, які зусилля довелося докласти нам, щоб сьогодні постачати наші салати в мережу кафе «Макдональдс», супермаркетів «Таврія» і «Ашан».
Дещо про підручники
– Якось один священик подарував мені книгу «Душекорисні настанови Авви Дорофія», я читаю її як Біблію. Читаю, потім комусь дарую, потім купую новий примірник, читаю, знову дарую… Складову своєї душевної й духовної позиції з точки зору взаємин у бізнесі я черпаю від авви. Якщо людина каже: «Я все знаю!», її можна залучити тільки для одноразової роботи, а потім шукати іншу людину, яка прагне до чогось іншого і думає не тільки про грошову суму з нулями.
Щеплення, отримане в дитинстві
– Праця мене ніколи не напружувала, хоча так само, як усі хлопці, я хотів покататися на велосипеді й пограти в хокей. Але у нас у родині так було заведено, що всі повинні були працювати. Ми ніколи не спали до дванадцятої години і вставали тоді, коли говорила мама. Батьки жили в селі й працювали в теплиці. Батько був бухгалтером, а мати різноробочою. Але основне моє виховання проходило в інтернаті №1. Ми вставали рано й робили зарядку. У нас був чудовий директор: від шостої ранку й до пів на восьму він робив зарядку разом з нами. І це стало для мене першою школою, що навчила принципів режиму, вимогливості й важливості особистого прикладу у вихованні.
В інтернаті виховувалися діти з різних верств суспільства, а викладачі у нас дібралися чудові. Завдяки базовим знанням, які вони нам дали, я зміг вступити до інституту й закінчити його із червоним дипломом. А як наші вчителі стимулювали нас до навчання! Якщо ти міг навчатися на п’ятірки, але одержував четвірки, ти повинен був прибирати територію або виконувати інші громадські роботи: від тих, хто міг більше, і вимагали більше. Потенціал є у кожного, треба тільки його знайти.
Про гроші
– Гроші для мене – це інструмент, не більше. У мене великий колектив, який працює і стабільно одержує заробітну плату. Усі наші партнери за роботою вдоволені результатами співпраці. Як і ми вдоволені, що вибрали людей, інтереси яких збігаються з нашими. У кожного з них є родини, і гроші, зароблені на нашому підприємстві, вони приносять додому. І так мусить бути завжди. Забезпечення стабільності – це велика відповідальність.
Вибір напряму
– Безпека та якість продукції – це один із напрямів майбутнього сільськогосподарського виробництва. Наше підприємство вже сьогодні займається одержанням міжнародного сертифікату якості. Для його підтвердження й одержання потрібні великі інвестиції, але нам вибирати не випадає: Україна тримає курс на Європу. Без міжнародного сертифікату якості на її ринок не вийдеш.
Звичайно, хтось скаже: «Ну й що? Можна торгувати й на внутрішньому ринку!». Справді так. Більше того, можна торгувати двома пучками й на крайці тротуару. Але ти заробиш тільки на хліб. Щоб глобально вирішувати проблеми й питання своєї родини, треба мислити глобально й докладати, як у разі з кулькою, подвійні зусилля. І тільки тоді буде перспектива відправляти свій товар на міжнародний ринок.
Ми йдемо крок за кроком: вибрали вектор, потім – якість – стабільність – обсяги. І тепер можна сказати, що наше підприємство – нормальний виробник.
Навіщо всі ці зусилля? Кожен із нас є певною мірою рибалка і, закидаючи наживку, хоче витягнути рибу якнайжирнішу.
Якщо у тебе, скажімо, 15 тонн продукції доброї якості, її ціну й партнера буде визначати вже якість, а не ти. Тобі ж залишиться думати про інше: про те, із чого ми почали нашу розмову, – про людей, які працюють у твоїй команді, про їхній добробут і добробут їхніх родин.
